ГЕНЕЗИС ПАНТОМІМИ В УМОВАХ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

Abstract

Мета роботи – виявити специфіку процесу формування та становлення класичної пантоміми як самостійного виду театрального мистецтва за часів античності. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності, історизму, багатофакторності, системності, комплексності, розвитку та плюралізму, а для досягнення мети використані методи наукового пізнання: проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, статистичний, описовий, логіко-аналітичний. Наукова новизна. Здійснено культурологічне дослідження процесу формування та становлення пантоміми як самостійного виду театрального мистецтва за часів античності на основі аналізу раритетних джерел; уточнено та доповнено термінологічне поняття «пантоміма»; розглянуто генезис пантоміми як головного виду пластичного мистецтва античного театру та специфіку її виражальних засобів, а також вплив на розвиток сценічних видів мистецтва. Висновки. Пантоміма, як самостійний вид сценічного мистецтва, джерелом якого є ритуальні дійства, сформувалася внаслідок художнього розвитку театральної практики в контексті специфіки соціокультурного простору античного суспільства. Як свідчать раритетні джерела І–V ст. н.е., пантомімічні вистави часів Римської імперії – це трагедія без слів, в якій виконавці, під музичний супровід або спів, інтерпретуючи міфологічний текст, зображували персонажів, речі та почуття. Обґрунтовано теорію походження персонажів італійської народної комедії масок та сучасної пантоміми від персонажів пантомімічних вистав ІІІ ст. до н. е. – V ст. н. е.