ЕВОЛЮЦІЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ТЕРМІНІВ ЗНАК І СИМВОЛ У ЗАГАЛЬНІЙ СЕМІОТИЦІ, ЛІНГВІСТИЦІ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЇ

Abstract

Метою статті є аналіз поглядів щодо співвідношення знака і символу у сучасних лінгвістичних і культурологічних дослідженнях та формулювання теоретичного висновку задля уникнення різночитань у наукових працях. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні міждисциплінарного підходу до вивчення центральних понять семіотики, мовознавства та культурології. Крім загальнонаукових методів аналізу й синтезу, використано культурно-генетичний метод, лінгвістичні методи: описовий, зіставний, функціонального та концептуально-ідеографічного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше виявлено причини відмінного трактування співвідношення знака і символу у традиційній семіотиці, сучасному мовознавстві та культурології, а також сформульовано рекомендації щодо їх визначення. Висновки. Доведено, що протиставлення знака і символу в сучасній гуманітарній науці ґрунтується на трактуванні особливої знаковості символу, яка відрізняє його від решти класифікованих Ч. Пірсом знаків у традиційній семіотиці. Генетично символ є знаком, який розвинув особливі надзнакові антропогенні властивості, протиставивши себе іншим знакам, що, однак, не знімає повністю його знакових властивостей і функцій.