Оновлення київських храмів у культурно-історичних умовах України першої половини XIX століття (на матеріалі монументального живопису Успенського собору Києво-Печерської лаври і Софії Київської)

Abstract

Дана робота є комплексним дослідженням монументального живопису Успенського собору Києво-Печерської лаври та Софії Київської як феномена художньої культури і складової процесу оновлення київських православних храмів у культурно-історичних умовах України першої половини ХІХст. Спростовано упереджене трактування оновлення розписів зазначених соборів. Визначені культурно-історичні чинники, які вплинули на оновлення православних храмів Києва впершій половині ХІХ ст. Простежено культурно-історичний зв’язок оновлення розписів Успенського та Софійського соборів, його значення у збереженні культурної спадщини сакральних пам’яток. Введені до наукового обігу імена художників і майстрів, які виконували оновлення соборів. Сформульовано смислове наповнення термінів оновлена і поновлена композиція монументального живопису. Сформульовано та впроваджено метод для атрибуції композицій монументального живопису, який базується на визначенні видів робіт, виконаних художниками і майстрами. Вперше досліджено оновлення і створення нових розписів у храмі Св. Софії в першій третині ХІХ ст., проведено атрибуцію композицій монументального живопису першої половини ХІХ ст. Успенського та Софійського соборів. Оновлені розписи визначені як мистецький феномен, що ґрунтувався на синтезі стилізації первинних зображень і власної манери художників, які використовували прийоми барокового, класицистичного, академічного живопису, іконопису, цитування елементів давніх композицій. Уточнена і переосмислена історія монументального живопису Успенського та Софійського соборів першої половини ХІХ ст.