ЖАНРОВІ ФОРМИ ТА СТИЛЬОВІ КОНОТАЦІЇ ВОКАЛЬНО-ЕСТРАДНОГО ВИКОНАВСТВА В МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХI СТОЛІТТЯ

Abstract

У дисертації пропонується вивчення музично-естрадного виконавствау контексті процесів соціокультурної комунікації, визначаються стильові напрями та системні чинники сучасного українського вокально-естрадного виконавства як художньо-естетичного явища. Виявляються тенденції омасовлення та академізації як відбиття антиномічної природи естрадних форм музичної творчості та характеризуються магістральні тенденції жанрової стратифікації вокально-естрадного виконавства в Україні. Вивчення явища нового академізму у жанрово-стильових формах естрадного вокалу дозволяє визначати семантичну своєрідність вокально-естрадного українського виконавства з позиції теорії інтерпретації. Послідовно розкривається зміст процесу відтворення та проектування«життєвого світу» в естрадному співі, також визначаються складові процесустильової адаптації естрадного шлягеру в творчості українських естрадних співаків. Матеріал та методологічні засади дослідження дозволяють знаходити та категорізувати системні риси українського вокально-естрадного виконавства як художньо-естетичного явища. Доводиться, що серед магістральних тенденцій стильового розвитку вокально-естрадного виконавства настійливо виділяється академізація, але зособливими рисами, тобто суттєво оновлена та перебудовано відносно попередніх сталих форм. Виділяється жанрова форма шлягеру, що може віднайти свої художні пролегомени в композиторській розважальній музиці початку ХХ століття, має власні структурно-композиційні та семантичні витоки передбачає високий рівень художнього моделювання з широким охопленням соціокомунікативного матеріалу, потребує мистецької майстерності та психологічної зрілості від авторів та виконавців, часто зумовлюючи наближення їх професійних якостей та завдань.