Напрями реформування системи управління регіональним і місцевим розвитком в Україні

Abstract

Дисертаційна робота присвячена вирішенню важливого науково-практичного завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і вдосконаленні процесу формування механізмів реформування та модернізації системи управління регіональним і місцевим розвитком в Україні в умовах децентралізації в Україні. У ході дослідження, проаналізовано теоретичні, практичні та організаційні питання формування механізмів державного управління та регулювання на регіональному та субрегіональному рівнях, систематизовано науково-методичні підходи до оцінки ефективності таких механізмів.Обґрунтовано нагальність концептуальної зміни механізмів формування та реалізації регіональної та субрегіональної політики в напрямі посилення здатності системи публічного управління України реалізувати власний потенціал з урахуванням об’єктивних умов та еволюції форм публічно-управлінських і економічних відносин за умов реформи децентралізації владних повноважень в Україні. Визначено та доведено, що дієва система управління на місцях становить єдність соціально-економічної та організаційно-економічної сторін, галузевого та територіального (місцевого) управління за умов сприяння участі зовнішнього середовища в процесі прийняття управлінських рішень і переформатування місцевих державних адміністрацій в органи префектурного типу. Розроблено теоретичний підхід до оцінювання причин, які перешкоджають реалізації політики децентралізації на місцевому рівні та обумовлені розширенням функціональних можливостей нових територіальних громад, відповідно до трьох чинників успішності децентралізації (синтетичний характер, продуманість реформування, інституційні та організаційні можливості). Удосконалено концептуальний підхід до формування перспективних планів областей як основи для створення фінансово спроможних територіальних громад із оптимальним рівнями адміністративних послуг і сервісів, як комплексу пріоритетних заходів організаційно-економічного забезпечення, що продукує синергетичний ефект і містить багаторівневу систему взаємодіючих та взаємодоповнюючих елементів, використання яких дає змогу ефективно поєднати міжсекторальні методи, принципи, функції, інструменти, у напрямку досягнення стратегічного життєвого простору громад.