Галицьке Музичне Товариство у культурно-мистецькому процесі XIХ – початку ХХ століття

Abstract

У дисертації досліджено шляхи формування і розвитку музичних товариств як одного з найважливіших чинників європейської музичної культури ХІХ – початку ХХ ст. В контексті гуманітарного міждисциплінарного дискурсу розглядаються засади формування музичних, хорових, культурно-просвітницьких товариств в історичній перспективі від XVI століття та головно зосереджуючись на етапі їх кульмінаційного розвитку в ХІХ – на початку ХХ ст. В цьому ширшому контексті виокремлюється конкретний приклад – Галицьке Музичне Товариство з центром у Львові, на якому і апробуються загальні принципи діяльності аналогічних культурно-просвітницьких, музичних товариств. У процесі становлення та розвитку музичних товариств сфера їх діяльності постійно розширювалась і набувала нових соціокультурних функцій, відповідно до рівня духовних потреб і запитів суспільства. Цим пояснюється активне залучення професійних музикантів та курс на професіоналізацію всіх форм музичного життя що й дозволяє визнати згадані товариства культурним феноменом, свідченням інтелектуальної та художньої зрілості. З цієї позиції трактуємо і всю діяльність Галицького Музичного Товариства (ГМТ), яка осмислюється як узагальнення типових для європейського культурного простору засад аналогічних осередків. Прагнення до професіоналізації, осягнення все значнішої позиції в утвердженні національної ідентичності і пізнанні питомих духовних традицій, утворення розгалуженої системи концертно-виконавських і музичних інституцій стали основою формування нового типу музичної творчості – виконавства – слухацької аудиторії. Це підтверджується аналізом репертуару концертів, організованих Товариством, списків його окремих учасників та колективів, програмами Консерваторії ГМТ та іншими документально підтвердженими артефактами. Вся багатоманітність функцій музичних товариств укладається в кілька груп. Перша група – когнітивна, яка передбачає просвітницьку функцію, функцію розширення і збагачення музично-естетичного світогляду; освітньопрофесіоналізуючу функцію, тобто створення численних музично-освітніх інституцій з консерваторією включно; стимулюючу функцію, яка активізує композиторську та виконавську творчість. Друга група – суспільно заангажована, забезпечувала екзистенційні потреби, до неї відносимо функцію престижу участі в товариствах, організаційно-концертні або філармонійні завдання, розважальну і харитативну функції. Націєтворчу групу складають такі функції: національної ідентифікації, духовного об’єднання довкола релігійних традицій, компенсаторна, що передбачає апробацію моделей держави в структурах товариств, та інформативно-архівуюча.