Культурологічні рефлексії ліричності у виконавських інтерпретаціях симфонічної музики Валерія Антонюка

Abstract

Дисертацію присвячено висвітленню культурологічних особливостей творчого методу сучасного українського композитора-симфоніста Валерія Антонюка. Завдяки вивченню композиторського тексту та виконавських трактувань інтерпретаторів, які реалізують творчий задум автора, здійснено аналіз рефлексій особистісної ліричності його музики. Симфонічний доробок В. Антонюка розглянуто як феномен метадискурсу, єдиного художнього простору музичного твору (від його створення до виконання й фіксації), що поки залишається поза увагою сучасного мистецтвознавства. Аналіз творчих здобутків сучасного українського композитора В. Антонюка засвідчує його спрямування до створення різножанрових музичних полотен. Визначено, що він послуговується надбаннями різних стильових доктрин, у його творчому методі можна знайти риси різних музичних напрямків, але всі вони – інструмент задля досягнення певної художньої цілі. В. Антонюк – митець, який відчуває себе невід’ємною, іманентною частиною буття в сенсі розвитку культурного процесу. Маючи світогляд людини ХХІ ст. з міцним, якісним підґрунтям музичної освіти, що містить у собі володіння широким спектром гуманітарних знань, він володіє й суто технічними інформаційними блоками сучасних засобів музичного програмування та сам озвучує свої нові симфонії й інструментальні твори. Він вдало експериментує та створює різножанрову музику, застосовуючи можливості практично всіх відомих композиторських технік. Дослідження творчого багажу В. Антонюка, – відомого українського митця, який, продовжуючи традиції української класичної музики, знаходиться в самому епіцентрі культурного простору ХХІ ст., – є перспективою для подальших музикознавчих і культурологічних студій та сприятиме поєднанню окремих рис і деталей дослідницького процесу в цілісне полотно творчого портрета композитора в контексті його часу. Засобами культурологічної методології визначено вплив свідомості виконавця-інтерпретатора на формування кінцевого результату творчості композитора та створення концептуального поля текстового простору сучасної української музики. Доведено, що в сучасній музиці пізнання й освоєння дійсності, аналіз окремих її проявів із подальшим створенням більш-менш повної картини світу неможливе без осягнення духовного світу ліричного героя, без заглиблення у мікрокосмос його особистості з усіма рефлексіями й скарбами інтелектуального та психічного буття, без вияву рис стилю. Головним результатом роботи є окреслення художньо-естетичної багатоплановості проаналізованих творів композитора В. Антонюка, здійснене завдяки зіставленню особливостей виконавської редакції різних інтерпретаторів його музики.