Православна духовна музика в системі української культури кінця ХХ – початку ХХІ століття

Abstract

У дисертації розглянуто специфіку розвитку православної духовної музики в контексті відродження української культури кінця ХХ – початку ХХІ ст. Уточнено зміст понять та охарактеризовано жанрову специфіку літургійного, паралітургійного та позалітургійного напрямів православної духовної музики. Запропоновано розмежування композиторів, які звертаються до богослужбової православної музики, на суто церковних, хорові твори яких створені у руслі багатовікових традицій богослужбової практики, та світських, духовні твори яких переважно мають концертний характер, простежується характерна тенденція розкрити свою творчу індивідуальність, синтезувати стародавнє та сучасне, фольклорне та академічне. Сконцентровано увагу на позалітургійній творчості українських композиторів розглянуто її жанрову специфіку. Наголошено, що позалітургійним творам характерна надмірна концертність, зв’язок з традиціями інструментальної музики, модернова музична мова, тенденція до індивідуалізації духовної музики, намагання створити емоційний вплив на слухача тощо. Особливу увагу приділено дослідженню дзвонарського мистецтва як феномену матеріальної та духовної культури України, аналізу жанрових новацій та особливостей розвитку православної духовної пісенності на межі ХХ – ХХІ ст. Розглянуто фестивальний та концертний рух як важливі чинники розвитку, популяризації та взаємодії напрямів православної духовної музики.