Золотий перетин як композиційний принцип трансмірності в українській музичній культурі (остання третина XX ст.)

Abstract

Дисертацію присвячено вивченню золотого перетину як композиційного принципу трансмірності в українській музичній культурі останньої третини ХХ ст. Уперше в українському мистецтвознавстві здійснено системний компаративний аналіз феномену золотого перетину в історико-культурному аспекті, досліджено роль золотого перетину у композиції музичних творів, інспірованих образотворчим мистецтвом. На основі концепції О. Коблякова щодо прояву трансмірності в музичному мистецтві розроблено поняття трансмірності композиції музичних творів, написаних на основі сюжетів та жанрів образотворчого мистецтва. Трансмірний аналіз, заснований на принципі золотого перетину, дозволяє моделювати схему, що генерує механізм інтеграції концепції, закладеної в образотворчому першоджерелі, та відображає асиміляцію та взаємодію складових у творах образотворчого та музичного мистецтв. У ракурсі інтеграції живопису та музики золотий перетин укомпозиції творів допомагає поєднувати просторово-часові характеристики зазначених видів мистецтв та впливає на композиційні особливості форми та сюжетів художніх творів. Запропонований метод трансмірного аналізу композиції презентовано на прикладі творів українських композиторів останньої третини ХХ ст. - Л. Дичко, І. Карабиця, В. Кікти.