ПОЛІТИЧНІ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ АВТОНОМІСТСЬКИХ РУХІВ У ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ БЕССАРАБІЇ (ХIХ – ПОЧ. ХХ СТ.)

Abstract

Мета роботи – реконструювати процес визрівання етнополітичних та етнокультурних передумов автономії православної церкви в Бессарабії ХIХ – початку ХХ століть та спроб їх практичної реалізації. Методологія. Дослідження ґрунтується на засадах методологічного синтезу. Він передбачає поєднання інструментальних здобутків відомих наукових шкіл, зокрема цивілізаційного підходу до аналізу історичного процесу та методів соціальної й антропологічної історії з притаманним їм ментальним дискурсом. Зазначене дозволило врахувати особливості стадіального розвитку державних і церковних інституцій, ступінь цивілізаційної спорідненості країн і народів, можливості їх культурної та конфесійної самоідентифікації у поліетнічному суспільному просторі. Наукова новизна полягає у з’ясуванні концептуальних підходів до тлумачення історії православної церкви в Бессарабії ХIХ – початку ХХ століть, виявленні домінантних чинників становлення національної та інонаціональних моделей православ’я, обґрунтуванні висновку про наявність у краї початку ХХ ст. необхідних етнокультурних та етноконфесійних передумов для розгортання автономістських процесів. Висновки. Незважаючи на понад столітню російську колонізацію й послідовну русифікацію православної церкви в Бессарабії, нею були збережені етнокультурні й етноконфесійні основи національної ідентичності. Російські буржуазно-демократичні революції закономірно пробудили не тільки крайові автономістські, але й автокефальний рухи, насильницьки перервані румунським завоюванням Бессарабії