УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ФЕНОМЕН

Abstract

Мета статті полягає у проведенні науково-теоретичного дослідження виникнення, розвитку й сучасного стану української мови як соціокультурного та правового явища. Методологічною основою дослідження слугують наступні методи наукового пізнання: загальнонаукові (формально-логічний, метод аналізу та синтезу) та спеціально-правові (порівняльно- правовий, формально-юридичний). Зазначені методи надають можливість розкрити особливості української мови через призму соціокультурного феномену й розглянути правові проблеми мовної політики держави. Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного дослідження соціокультурних та правових аспектів української мови в контексті її збереження та подолання мовної кризи. Висновки. Державна українська мова є мовою громадянства, запорукою збереження національної ідентичності українського народу, основою формування української державності. Сучасне українське суспільство характеризується багатьма різними суперечностями, серед яких – питання двомовності, надання російській мові статусу другої державної мови. На наш погляд, це призводить до спотворення національної свідомості й загострення мовної ситуації в країні. Виходячи із цього, Україні потрібна «мудра», виважена політика, яка б забезпечила функціонування і захист національної мови й водночас гарантувала підтримку мов етнічних меншин. Багато в чому успіхи консолідації українського суспільства залежать від того, наскільки державна мова підтримується й поважається різними соціумами та кожним індивідом зокрема. Більше того, від ефективного впровадження й реалізації мовного законодавства, безперечно, залежатиме програма правового розвитку мови. Тож на сьогодні вельми актуальним є питання прийняття мовного закону, який би спрямував систему відповідних державних заходів на утвердження й запровадження дієвого механізму поширення української мови як державної в усіх сферах суспільного життя