ІСТОРІОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ КУЛЬТУРИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати сучасний стан історіографії української хореографічної культури та виявити основні проблеми. Методологія. У статті проаналізовано та систематизовано сучасну історіографію української народної хореографічної культури, досить умовно її диференційовано за групами; застосовано хронологічний підхід для виявлення зв‘язків між науково-теоретичним доробком минулого та сучасними працями. Наукова новизна. Вперше комплексно осмислено сучасну історіографію української народної хореографічної культури (наукові, навчальні, науково-популярні праці), виявлено основні проблеми (відсутність всезагальної історії українського народного хореографічного мистецтва, брак комплексних сучасних підручників та науково-популярних праць). Висновки. Сучасні дослідники української народної та народно-сценічної хореографії спираються на історіографічну спадщину минулого, поглиблюють намічені вектори, створюють нові напрями. Введення в науковий обіг значних масивів фактографічного матеріалу, критичне переосмислення теоретичної бази, напрацьованої попередниками, й використання сучасних методів дослідження забезпечили якісне зростання української хореологічної думки. Одним з аспектів оновлення методології досліджень з проблем української хореографічної культури став міждисциплінарний характер, проведення досліджень на межі з культурологією, філософією, соціологією та ін. Сьогодні українська народна хореографічна культура виступає основним об‘єктом переважно в наукових та навчальних виданнях, що розраховані на вузькофахову аудиторію. До найбільших проблем вітчизняної хореології належить створення всезагальної історії українського народного хореографічного мистецтва та комплексних сучасних підручників. Гостро бракує праць, адресованих масовому читачеві, які б популяризували танець як унікальне явище національної культури, розкривали його естетичну цінність і значення як засобу утвердження української ідентичності.