Філософія української національної ідеї та її трансформація у творчій спадщині М. Хвильового (середина XIX - 30-ті рр. XX ст.)

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню еволюції філософії української національної ідеї як окремої інтелектуальної традиції в українській філософській думці середини ХІХ - 30-х рр. ХХ ст. та її завершального етапу - “Розстріляного відродження” - як результуючого, визначаючого специфіку цієї традиції в цілому. Базуючись на методі “репрезентативних постатей”, згідно з яким вивчаючи найхарактерніших представників культурного напрямку в контексті їх часу, стає можливим реставрувати ментальне тло та ціннісні пріоритети всієї доби, у дослідженні сфокусовано увагу на постаті М. Хвильового, творчий доробок якого являє концептуальну цілісність і є репрезентативним відносно традиції філософського осмислення української національної ідеї. Аналіз концепції М. Хвильового та її порівняння з поглядами попередників - діячів українського відродження дозволив визначити родові риси філософії української національної ідеї як теоретичної свідомості українського відродження, а саме: роздвоєність всіх рівнів національної свідомості українства, починаючи від розірваного часопростору, роздвоєного усвідомлення власного ”Я” й до різноспрямованості дійових моделей і стереотипів; відстоювання всезагальної соціальної рівності як головної умови рівності національної, що обумовило невідповідність мети засобам її досягнення; дезорієнтованість українства на рівні дилем: “національне - інтернаціональне”, “Європа - Росія”; “аутсайдерство”, “комплекс молодшого брату”, що коріниться у ментальних шарах, у колективному несвідомому недержавного народу. Підсумком еволюції філософії української національної ідеї можна вважати досягнення того рівня національної рефлексії, на якому М. Хвильовому вдалося визначити найболючіші проблеми українства і накреслити програму їх подолання.