УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ (частина друга)

Abstract

Мета роботи полягає у здійсненні культурологічної концептуалізації та структурно-функціональному обґрунтуванні поняття української народної художньої культури, розробці її структури, виявленні соціальної й духовної значимості та способів функціонування. Методологія дослідження полягає у застосуванні загальних принципів наукового пізнання, які відповідають сучасному культурологічному дискурсу. Це зумовило використання структурно- функціонального, системно-аналітичного, описового та компаративного дослідницьких методів для аналізу складових досліджуваного об’єкта, виявлення і узагальнення внутрішніх зв’язків, взаємообумовленості та співвідношень між ними; системно-структурного – для глибинного дослідження суті української народної художньої культури, виявлення її структурних елементів і розроблення структури, а також методу інтерпретації для констатації функцій та виявлення функціональних змін досліджуваного об’єкта. Наукова новизна роботи полягає у розкритті культурологічних аспектів концептуалізації змісту поняття «українська народна художня культура», здійсненні структурно-функціонального обґрунтування цього поняття. Подано авторську розробку структури української народної художньої культури, до складу якої введено взаємозалежні між собою елементи, а саме: архаїчно-автентичний фольклор та архетипні структури; фольклор субкультур; художня самодіяльність (аматорське мистецтво); фольклоризм; модерні складові (неофольклоризм, фольк-рок, етно-рок, фреш- фольк); етнохореографія; декоративно-ужиткове, художньо-прикладне мистецтво й образотворчий фольклор. Висновки. У статті доводиться, що дослідження української народної художньої культури, як частини загальнолюдської культури і основи формування української державності у ХХІ столітті, є реально актуальним і вимагає подальшого цілісного соціологічного, культурологічного і соціально-психологічного осмислення й аналізу. Обґрунтовується, що українська народна художня культура як сукупність створених і розповсюджуваних у суспільстві опусів народної творчості, їх форм і способів збереження, вивчення, поширення художніх цінностей, їх трансляції і ретрансляції, є відображенням дійсності в художніх образах за допомогою особливих виразних засобів. На основі здійсненого структурно-функціонального обґрунтування поняття «українська народна художня культура» подано авторську розробку структури української народної художньої культури, до складу якої введено взаємозалежні між собою елементи, а саме: архаїчно-автентичний фольклор та архетипні структури; фольклор субкультур; художню самодіяльність (аматорське мистецтво); фольклоризм; модерні складові (неофольклоризм, фольк-рок, етно-рок, фреш-фольк); етнохореографія; декоративно-ужиткове, художньо-прикладне мистецтво й образотворчий фольклор. Показано, що структурно, як підсистема художньої, народна художня культура зосереджує виразні художні складові, серед яких: художній світ; художнє життя; художня реальність; художня творчість; художнє виробництво; художня діяльність. Виявляється соціальна і духовна сутність функціонування української народної художньої культури в контексті наукового знання про культуру в цілому.