ФОРМУВАННЯ АНТИНОМІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ БОГА В ФІЛОСОФІЇ ТА МИСТЕЦТВІ ХРИСТИЯН II – VI СТОЛІТЬ

Abstract

Мета роботи: простежити розвиток понятійного визначення Бога в працях християнських філософів ІІ – VІ ст. та вплив релігійно-філософської думки на еволюцію художнього образу Христа від символіко-алегоричного в ранньохристиянському мистецтві до міметично-духовного в іконописі Візантії. Методологія дослідження полягає у використанні аналізу і порівняння письмових джерел і артефактів, розглянутих у хронологічній послідовності. Наукова новизна: вперше простежується залежність еволюції художнього образу від понятійного визначення Бога в творах ранньохристиянських апологетів. Висновки. Становлення образу Бога в християнському мистецтві II – VI ст. було пов'язано з розвитком теологічної думки, яка розвивалася від заперечення матеріальної природи Бога до утвердження єдності Його трансцендентного та іманентного начал. Підкреслення християнськими мислителями І – ІІ ст. лише трансцендентності та «без образності» Бога заперечувало будь-яку можливість Його зображення. Розвиток уявлень про присутність Бога в іманентному світі та сприйняття земного світу як символічної картини потойбічного буття відкривало можливість втілення духовних сутностей у алегоріях і символах, які переважали в мистецтві кінця ІІ – IІІ ст. Осмислення антиномічної єдності божественної і людської природи Христа стало ідейною основою для створення міметично-духовних образів, що стимулювалось зміною статусу християнської церкви в IV ст. і закріпилось рішеннями IV та V – VI вселенських соборів