ТЛУМАЧЕННЯ НЕВМЕННИХ ЗНАКІВ ІЗ РУКОПИСНОЇ "АЗБУКИ СПІВОЧОЇ"

Abstract

Метою статті є проведення палеографічного опису та виявлення характерних особливостей у формуванні азбук-тлумачень в XVIІІ – XІХ ст. Методологія дослідження включає системний аналіз, що сприяв осмисленню рукописних півчих азбук-тлумачень. Для окреслення часових і кількісних характеристик досліджуваного матеріалу використано статистичний та хронологічний методи. Наукова новизна – полягає у тлумаченні простих, складених невменних знаків, сформованих в групи за напрямком руху мелодії та ритмікою. Висновки. Палеографічний аналіз Азбуки співочої ф. 301, № 638 п, дав можливість виявити певні закономірності, знайти спільні риси та відмінності з іншими рукописними азбуками. Визначено, що з XVIII і до початку XIХ ст. півчі азбуки мають не тільки перелік невм, а й їхнє тлумачення та розділення невменних знаків на групи за напрямком руху мелодії та ритмікою. В результаті аналізу рукописних збірок встановлено, що наповнення невменними знаками азбук, як і в XVI ст., так і в наступних століттях, відбувалося відповідно до їхнього використання під час співочої практики. Як правило, в азбуку вносилися ті знаки, які вважалися найбільш важливими у виконанні церковних піснеспівів. Під час проведення дослідження проаналізовано п‘ять груп невматичних знаків, які розташовані наприкінці півчої азбуки. Визначено їхні характерні особливості: встановлено звуковисотність, кількість звуків та мелодичну направленність невменних знаків.