УКРАЇНСЬКЕ БАЛЕТМЕЙСТЕРСЬКЕ МИСТЕЦТВО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Abstract

У дисертації розглядаються проблеми розвитку українського балетмейстерського мистецтва у другій половині ХХ століття. Протягом означеного періоду відбувався складний і багатогранний процес формування художніх принципів видатних майстрів і становлення обдарованих молодих хореографів, взаємодія традицій і новаторства, опанування театрами зарубіжного досвіду й успішного створення сучасного репертуару в співдружбі з українськими композиторами. Комплексне вивчення шляхів і тенденцій розвитку балетмейстерського мистецтва в Україні 50-90-х років ХХ століття, в контексті поступу балетного театру і народно-сценічного хореографічного мистецтва, художніми вершинами якого були новаторські постановки П. Вірського в очолюваному ним Ансамблі танцю, та В. Вронського й А. Шекери в балетних колективах Києва, Львова, Одеси та Харкова, дає нове бачення послідовного розвитку національного балетмейстерського мистецтва. Історичне уявлення про основні етапи балетмейстерських тенденцій створюють також численні публікації у періодичних виданнях та рецензії, фрагменти яких наводяться дисертантом у дослідженні. Балетмейстерська творчість розглядається в ракурсі змін, які відбивають художні підходи до інтерпретацій класичних і сучасних балетних партитур представниками різних поколінь українських балетмейстерів. Розвиток українського балетмейстерського мистецтва аналізується не відокремлено від художніх течій і напрямків у західній хореографії та просторово-часових координатах певної історично-культурної епохи. Такий метод надав дисертантові можливість глибше осягнути і виявити сутність балетмейстерського мистецтва як історико-культурного феномена. Системний і структурно-функціональний методи сприяли розкриттю специфіки і виявленню сутності балетмейстерської творчості як динамічної системи, допомогли простежити, як ці особливості вияскравлювалися у різноманітних виставах балетних і хореографічних колективів України.