СКЛАДОВІ СИСТЕМИ СЦЕНІЧНОГО МОВЛЕННЯ ЯК ОСНОВА ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙСТРА ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Abstract

Мета роботи полягає у розкритті ключових складових системи законів і правил засвоєння та оволодіння основами сценічного мовлення, його технічними та художніми прийомами для кваліфікованої творчої діяльності артиста над створенням образу ролі. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні аксіоматичного методу дослідження основних складових сценічного мовлення; системного методу для розгляду провідних законів, правил словесної дії; функціонального методу для пізнання прагматичних характеристик усього комплексу системи сценічної мови; аналітичного методу дослідження законів логіки в мовній дії, правил використання розділових знаків, логічних і психологічних пауз; мистецтвознавчого методу для визначення творчої природи живої словесної дії, її художньо-смислового зображення в процесі створення характеру образу ролі. Новизна дослідження полягає в діяльнісній концепції аналізу законів, правил, способів і прийомів сценічного мовлення та в системному підході до логічного дотримання всіх складових словесної дії, що забезпечують досконалість її функціонування в процесі створення органічного образу ролі. Висновки. Отже, можна дійти висновку, що мистецтво сценічного мовлення розвивається за законами органічної природи акторської творчості, володіння їм досягається майстром завдяки досконалості справжнього мислення і словесної дії, які підпорядковані нерозривному зв‘язку внутрішньої та зовнішньої техніки мови. Запорукою високої майстерності артиста сценічного мистецтва є правильність користування мовним апаратом, дихальною системою, тембром голосу, гарна дикція, а також дотримання законів логіки в мовній дії, правил розуміння розстановки розділових знаків у сценічній мові, інтонаційних законів, логічних і психологічних пауз, вивчення особливостей роботи з літературним матеріалом різних стилів і жанрів.