ЕТНІЧНІ МЕНШИНИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В ПЕРІОД УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 рр

Abstract

Дисертація присвячена вивченню соціально-економічного становища, суспільно-політичних рухів та культурно-освітнього розвитку етнічних меншин Правобережної України напередодні та у добу Української революції, форм, методів та результатів діяльності їх політичних партій, громадських організацій, культурно-освітніх товариств. Розвиток демократичних свобод в Україні обумовлює актуальність обраної теми дослідження та вимагає вивчення історії і національних особливостей народів, що проживають на її території. В ході роботи над дисертацією було виявлено, опрацьовано й введено до наукового обігу значний масив документальних джерел з восьми архівних установ України, які мало або зовсім не використовувалися раніше, що дало можливість автору дисертації по-новому осмислити соціально-економічні, громадсько-політичні та культурно-освітні процеси на Правобережній Україні, які до цього або не вивчалися зовсім, або ж досліджувалися фрагментарно. У дослідженні комплексно проаналізовано національну, соціальну та освітню структуру організації євреїв, поляків, німців та чехів Правобережжя напередодні у період Української революції. Охарактеризовано соціальне життя етнічних меншин краю, розкрито роль впливу революційних подій на їх економічне становище. Проаналізовано регіональні особливості процесу політизації громадського руху етнічних меншин на Правобережній Україні, його місце в житті етнічних меншин. Простежено форми, методи та засоби реалізації програм політичних партій та громадських організацій етнічних меншин на території правобережних губерній напередодні та у добу Української революції. Автор розглянув концептуальні підходи політичних сил етнічних меншин Правобережжя у розв’язанні питання міжнаціональних відносин у роки боротьби за українську державність, вплив зовнішньополітичних чинників на формування національних вимог політичних партій та громадських організацій. Доведено, що політизація суспільного життя у процесах міжетнічних відносин, прийняття закону про національно-персональну автономію Українською Центральною Радою отримало позитивну оцінку з боку етнічних меншин та активно підтримувалося їхніми національними політичними партіями та організаціями. У дисертації представлена специфіка культурно-освітньої діяльності єврейської, польської, німецької та чеської меншин Правобережжя напередодні та в 1917– 1921 рр. Доведено, що вона була важливим фактором збереження їх національної самобутності в умовах революційних подій та частої зміни влади в Україні. Висвітлено роль національних установ освіти етнічних меншин, місцевих громадсько-культурних організацій у їхньому культурному розвитку. Проаналізовано механізм реалізації культурної діяльності національних установ, гуртків, театрів, клубів, товариств та спілок етнічних меншин Правобережної України. У дисертації доведено, що причиною нестабільних міжнаціональних відносин на Правобережжі напередодні та у період Української революції була нерозв’язаність низки соціальних, національних та культурно-освітніх проблем етнічних меншин. Головною метою соціальних вимог євреїв, поляків, німців та чехів були гарантії захисту, зміцнення їх економічного становища та стабілізації його розвитку. Громадсько-політична активність етнічних меншин Правобережжя залежала від їх чисельності, особливостей соціальної структури, компактності розселення, матеріальних і фінансових можливостей, рівня їх національної самосвідомості. Специфіка культурного розвитку етнічних меншин на Правобережжі зумовлювалася низкою чинників, серед яких боротьба за владу в Україні різних політичних сил, окупація більшовицькими, німецькими, польськими, денікінськими військами, низька фінансова забезпеченість освітніх закладів.