УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

Abstract

Мета статті. Розкрити роль української мови як елементу правової культури державного службовця, визначити її місце в правосвідомості державного службовця. Методологія дослідження базується на методах аналізу та синтезу, а також викори-стовується міждисциплінарний підхід поєднання культури, права, державної служби, державного управління та інших гуманітар-них наук. Наукова новизна полягає у висвітленні актуальних проблемних питань щодо критичного переосмислення української мови як елементу правової культури державного службовця. Необхідності докорінного реформування правової реальності що-до використання української мови у державному управлінні та у сучасному просторі України взагалі. Тому, теоретична розробка засад правового розвитку та функціонування української мови, як елементу правової культури державного службовця, вимагає всебічного аналізу як національної правової культури, правових традицій, національного менталітету та правосвідомості україн-ського народу, так і світової суспільноправової думки. Висновки. В процесі аналізу зазначеної теми, автори прийшли до вис-новку, що українська мова є важливим елементом правової культури державного службовця, спосіб духовно-практичної діяль-ності й відносин спілкування, які відображають головні правові, культурні та духовні цінності, формують правові погляди, знання та навички участі громадян у суспільно-правовому житті України. Авторитет Законів та їх виконання державними службовцями, під здійснення ними владних повноважень, впливає та формує правову культуру, правову свідомість та відповідні правові по-гляди у населення.