МУЗИЧНИЙ ПРОСТІР КАТЕРИНОСЛАВЩИНИ - ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗИЧНОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ

Abstract

В дисертації досліджено процес формування та розвитку музичного професіоналізму на Катеринославщині - Дніпропетровщині в першій третині ХХ ст. в контексті українсько-російської діалогічності. Обґрунтовано двовекторність музичного простору регіону даного відтинку часу, представленого різними за проявом, але спільними за сутністю культуротворчими модусами - українським та російським. Доведено, що перша третина ХХ ст. представляє безперервний процес формування і становлення засад національного музичного професіоналізму в регіоні та включає три фази розвитку. Обґрунтовано, що діахронне функціонування російського та українського модусів на початковій фазі - 1898-1917рр. розгорталося в умовах лібералізації імперських засад російської державності в регіоні, що відповідало загальноєвропейським тенденціям ідентифікації національних культур. Визначено, що кульмінаційна фаза процесу становлення музичного професіоналізму в 1917-1921рр. демонструє тенденцію до певної рівноваги між двома провідними модусами. Доведено, що реформи пролетарської «культурної революції» від 1921 - до поч. 30-х рр. були спрямовані на зворотне розмежування двох культуротворчих модусів і поступове вилучення українського модусу з музичного простору регіону, що дало підстави визначити третю фазу становлення музичного професіоналізму в регіоні як трансформаційну. На основі аналізу структури та етапів розвитку кожного з культурних комплексів визначено домінування на початковій фазі російського модусу, тоді як культурний комплекс українського модусу формувався конвенційно, був обмежений у можливостях соціальної інтеграції та регуляції. Культурний комплекс домінуючого російського модусу представлений діяльністю КВ ІРМТ, приватними музичними навчальними закладами професійного спрямування, систематичною практикою публічних концертів. В роботі вперше здійснено комплексний аналіз діяльності КВ ІРМТ (1898-1918), висвітлено діяльність Катеринославської консерваторії (1919-1921)-Музичного технікуму (1921-1932). Визначена вирішальна роль Катеринославського товариства «Просвіта» (1905) у процесі кристалізації нових форм національного музичного мистецтва, функціонування якого відкрило можливості для реалізації творчих інтенцій національного спрямування музикантів-професіоналів, серед яких вирізнявся й ряд викладачів та випускників музичного училища КВ ІРМТ. Патріотичні мотивації визначали характер творчої діяльності хорових диригентів В. Ю. Петрушевського, Д. М. Петровського, І. І. Горєлишева, викладачів музичного училища КВ ІРМТ М. Г. Іванова, З .Н. Малютіної, бандуристів-аматорів М. О. Богуславського, В. І. Носачевського, А. І. Пацаля. В дослідженні вперше систематизовано й охарактеризовано музично-концертні заходи Катеринославської «Просвіти» (1905-1921), Хорової капели ім. М. Лисенка (1922-1924) та Хорової капели «Зоря» (1925-1928) як взаємопов’язаних дієвих чинників, що сприяли формуванню національного музичного професіоналізму в регіоні. В роботі доведено, що остаточним підсумком поетапного впровадження «радянських реформ» у систему мистецької освіти на Катеринославщині стало уповільнення інноваційних процесів розвитку як виконавської, так і композиторської творчості, що, в свою чергу , обумовило від’їзд провідних музикантів із Катеринослава і, як наслідок - стагнацію розвитку музичного професіоналізму та поступову маргіналізацію музичного простору в Дніпропетровську й на Дніпропетровщині. Вперше відтворені біографії Д. П. Губарєва, М. Г. Іванова, З. Н. Малютіної, які відіграли помітну роль в розвитку музичної культури регіону в означений період. Відтворено й документально підтверджено факти перебування в Катеринославі засновника російської скрипкової школи - Л. С. Ауера; плідної діяльності в музичному училищі та в Катеринославській консерваторії учнів Л. С. Ауера - Л. М. Цейтліна, А. І. Ямпольського, П. Г. Ямпольського.