ІДЕНТИЧНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ТА СПЕЦИФІКА ЇЇ САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ У ВІРТУАЛЬНОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ

Abstract

Мета статті – розкрити особливості конструювання особистісної ідентичності в умовах віртуального середовища. Методологія дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений метою статті й предметом дослідження, зокрема застосовано загальнонаукові та емпіричні прийоми, що ґрунтуються на системному підході до аналізу праць з проблем інтерпретації віртуальної ідентичності. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у співвіднесенні сутності понять «реальна ідентичність» і «віртуальна ідентичність», виявленні особливостей і ризиків формування останньої. У статті виокремлено чинники конструювання людиною «віртуальної» ідентичності, яка найчастіше виникає через незадоволеність індивіда своєю реальною ідентичністю. Наголошено, що віртуальна реальність надає широкі можливості для самовираження та розкриття особистісного потенціалу, проте прагнення завжди «бути онлайн», впливає на фізичне здоров’я користувача, тим самим підсилюючи його тривожність, призводить до підвищення стомлюваності та дратівливості, загострення гіподинамії. Визначено проблематику надмірного занурення у віртуальний простір: зловживаючи перебуванням у ньому, несформована особистість може втратити життєві орієнтири, засвоїти запрограмовані рішення та готові розумові штампи. Висновки. У соціальних мережах людина може без особливих зусиль створити ідеальний образ самої себе, який у порівнянні з реальним є менш автентичним, бо відображає уявлення особистості про придуманий, ідеальний набір власних якостей, які комплектуються за допомогою готових візуальних, текстових й аудіальних мережевих інструментів. Соціальне «розгальмування» в інтернет-середовищі істотно знижує моральний рівень комунікації в соціальних мережах та месенджерах. Вже сьогодні рівень довіри у молоді до напіванонімних повідомлень в інтернеті більший, ніж до класичних джерел інформації. При цьому безсистемність отримання таким чином знань не дає змоги молоді формувати усталену картину світу, залишаючи її багато в чому фрагментарною.