Abstract:
Мета статті – проаналізувати основні властивості сучасного танцю як особливого синтезу засобів мистецької виразності. Методологія дослідження. Міждисциплінарна методологія ґрунтується на інклюзії мистецтвознавчого і культурологічного підходів. Використано також такі загальнонаукові методи, як постановка проблеми та її вирішення, аналіз, синтез, дедукція, індукція, метод зв’язку абстрактного і конкретного. Наукова новизна полягає у окресленні перспективності досліджень сучасного танцю як синтезу засобів, форм і под. хореографічної, світоглядної та мистецької виразності. Висновки. Однією з найвагоміших детермінант особливості сучасного танцю як засобу конституювання естетично-чуттєвих вимірів простору та виразу ідентичності виконавця є його синкретична природа. В її основі – органічний синтез різних танцювальних стилів, а відтак – гранична здатність до продукування інноваційних змістів, а також відкритість до взаємодії з іншими мистецтвами, спортом, а також з класичними, історичними, народними та національними елементами інших танцювальних стилів та культур. Такий незвичний синтез перетворює сучасний танець на один із найдійовіших засобів мистецької виразності.
Description:
The purpose of the article is to analyze the main properties of modern dance as a special synthesis of means of artistic expression. Research methodology. Interdisciplinary methodology is based on the inclusion of art history and culturological approaches. General scientific methods such as problem statement and solution, analysis, synthesis, deduction, induction, method of connection of abstract and concrete are also used. Scientific novelty lies in outlining the prospects of research in modern dance as a synthesis of means, forms and so on. choreographic, ideological and artistic expression. Conclusions. One of the most important determinants of the features of modern dance, as a means of constituting the aesthetic and sensory dimensions of space and the expression of the performer's identity, is its syncretic nature. It is based on an organic synthesis of different dance styles, and thus – the ultimate ability to produce innovative content, as well as openness to interaction with other arts, sports, as well as with classical, historical, folk and national elements of other dance styles and cultures. Such an unusual synthesis turns modern dance into one of the most effective means of artistic expression.
