Класичний екзерсис в ансамблі народного танцю: методичні принципи та структура

Abstract

Мета роботи – науково обґрунтувати доцільність застосування класичного екзерсису в ансамблі народного танцю. Методологія дослідження ґрунтується на методах аналізу, спостереження й узагальнення. У статті охарактеризовано роль хореографічних колективів у духовному і творчому розвитку підростаючого покоління. Визначено чотири ланки вітчизняної хореографічної освіти. Проаналізовано методичні принципи, на яких будується екзерсис у хореографічному класі: 1) початок руху та його фіксоване завершення; 2) повторюваність головних елементів завдання; 3) обмежена кількість різних поєднуваних елементів в одному завданні; 4) домінування головного елемента або виконавського прийому в межах одного завдання; 5) логічне поєднання рухів залежно від навчальної мети; 6) обов’язкове виконання комбінацій з обох ніг; 7) раціональне співвідношення фізичного (силового), технічного, психічного та емоційного навантаження. Визначено основні аспекти вдосконалення фахової майстерності артиста балету та студента-хореографа (робота над собою, робота над репертуаром, сценічна діяльність). Виокремлено структурні елементи екзерсису, які застосовують на заняттях класичного та народно-сценічного танців. Проаналізовано основні виконавські прийоми класичного екзерсису, мету і специфіку їх застосування у навчальній та професійній діяльності хореографів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що науково обґрунтовано методичні принципи, структуру та зміст класичного екзерсису; визначено його роль в ансамблі народного танцю та фаховій підготовці студентів-хореографів. Сформульовано висновки про те, що класичний екзерсис є ефективним засобом формування виконавської культури та професійної майстерності артистів балету ансамблю народного танцю.