На межі літератури і музики: інтермедіальні коди фентезі Кліффорда Саймака

Abstract

Мета роботи. Виокремити інтермедіальні музичні вкраплення у метажанровому форматі прози Кліффорда Саймака (1904-1988). Окреслити характерні для фентезі письменника музичні алюзії та екфрасиси як «антропологізовані» образи (музичні дерева, «музичні вежі», гра музичних інструментів, танці, міжгалактичний фестиваль, музика механічного композитора, музична машина) часу). Простежити функціональне навантаження музичних кодів у конструюванні часопросторової гіперреальності літератури фентезі. Методологія. Методологічною базою дослідження постають інтермедіальні студії та теорія рецепції. Наукова новизна. Вперше в українській гуманітаристиці фентезі як таке ідентифікується у значенні показового фрагменту еволюційного процесу цілісної культурологічної системи. Висновки. Послідовне генерування нових літературних жанрових форматів у культурологічному полі розглядається як іманентна риса складного літературного процесу у цілому, з урахуванням зустрічного рецептивного потенціалу читача. Зокрема, важливим маркером жанрової еволюції фантастики постає присутність інтермедіальних вкраплень, що засвідчує латентну музичність і аргументує метажанрову природу фентезі К. Саймака, творчий метод якого поступово трансгресував від наукової фантастики до фентезі. Взятий до аналізу приклад К. Саймака постає в даному разі вкрай показовим, позаяк у межах творчого досвіду саме цього митця можна спостерігати послідовну зміну загальної стратегії жанру.