Аналіз основних тенденцій сучасного українського живопису воєнного часу та мистецькі паралелі

Abstract

Мета роботи: виокремити основні стилістичні риси сучасного українського образотворчого мистецтва воєнного періоду у взаємозв’язку з мистецтвом України ХХ ст. Методи дослідження ґрунтуються на застосуванні компаративного аналізу візуально-пластичної мови сучасного українського мистецтва, а також порівняльно-історичного методу, який дозволяє проаналізувати мистецькі часові паралелі розвитку українського образотворчого мистецтва. Наукова новизна полягає у першій спробі створення цілісної картини розвитку сучасного українського образотворчого мистецтва воєнного періоду та визначенні основних мистецьких тенденцій формотворення. Висновки. Воєнний період для українського мистецтва став певним рубежем, який відокремив образотворчі тенденції початку ХХІ століття і стилістичні ознаки 2022 року, який привніс нові мистецькі пріоритети і вимоги. У результаті проведеного аналізу встановлено, що вже зараз можна виокремити основні тенденції розвитку сучасного українського живопису воєнного часу. Якщо говорити узагальнено, то це передусім тенденція до плакатності, узагальненості, монументальності. Героїзація образів звитяжних сторінок минулого в українській історії, а також оспівування образу України-жінки, стражденної, але незламної у боротьбі з ворогом. Набуває нового звучання застосування української символіки у творах живопису – прапор, герб, український орнамент тощо. Також зроблено спробу структуризації творів сучасного живопису за напрямками: риси графічності і плакатності; тенденції народного мистецтва та неопримітивізму; ознаки героїчного та епічного стилю, неореалізм. Звісно, що цей процес формотворення нової пластичної тенденції в українському живопису лише започаткований; він розвивається, рухається, пульсує, змінюється. Він відбувається тут і зараз. Проте всупереч жахливій катастрофі та її руйнівній дії, свідками якої ми є і назва якій війна, вже сьогодні ми можемо помітити, наскільки радикальні зміни відбуваються не лише в національно-світоглядному контексті України, а і в усьому світі. І доля мистецтва не лише відображати ці глобальні зміни, свідками яких ми стали, а й вести за собою суспільство, консолідувати, стверджувати вічні цінності і ідеали людства, національні основи і вести до перемоги.