Мистецтвознавчі дослідження на Шовковому шляху

Abstract

Мета роботи – охарактеризувати дослідження мистецької спадщини земель та країн, через яких проходив Шовковий шлях, визначити стан досліджень вказаної проблематики в європейській та азійській історіографії. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах системності, об’єктивності, критичного ставлення до джерел. У дослідженні використані теоретичні методи дослідження: синтез, аналіз, індукція та дедукція. За допомогою історичного методу простежено характерні прояви взаємовпливу культур на тлі аналізу мистецької історіографії. У результаті використання методу компаративістики вдалося порівняти окремі зразки далекосхідного та центральноазійського мистецтва, визначити роль запозичення західних культур в Азії. Крім цього, у роботі також використані хронологічний (за яким побудовано основний виклад матеріалу) та ретроспективні методи дослідження. Наукова новизна. У роботі чи не вперше в українській історіографії та мистецтвознавчих студіях проаналізовано особливості висвітлення культурно-мистецького розвитку країн через яких проходив легендарний Шовковий шлях. Висновки. Вивчення мистецтва Шовкового шляху проходило у декілька етапів: починаючи із кін. ХІХ ст. до сучасності. Перехідним періодом стали 1950-1990-ті рр., коли тогочасні мистецтвознавці зосередилися на класифікації попередніх здобутків та висвітленні впливу елінізації на культурний рух Шовкового шляху. Опісля 1990-х р. настав новий етап у дослідженні мистецтва Шовкового шляху, коли дослідники із різних країн почали вивчати мистецтво цього регіону. У результатах дослідження також наголошено, що поточні дослідження обміну мистецтвом між Китаєм та іноземними країнами на стародавньому Шовковому шляху в основному зосереджуються на тому, як Схід зазнав впливу Заходу. Однак, надалі недослідженою проблемою залишається вплив Західної та Центральної Азії китайське мистецтво. Відтак, ця тема є безумовно перспективним напрямком для подальших наукових студій.