Час і простір як інструменти пізнання навколишнього світу в образотворчому мистецтві

Abstract

Мета дослідження - проаналізувати комплексні координати просторових побудов деяких творів образотворчого мистецтва на основних етапах їх розвитку з акцентуванням на важливості методу вирішення просторових завдань, повʼязаних з творчою роботою з метою їх практичного застосування. Методологія статті ґрунтується на застосуванні таких наукових методів, як історичний, аналітичний, структурний, а також метод трансформацій, що спонукає керуватись системним аналізом проблем простору в образотворчому мистецтві, що властивий різним епохам. Наукова новизна полягає в дослідженні сучасних підходів до проблем визначення просторових побудов в навчальному і творчому процесі від реалістичного академічного мислення до можливих трансформацій в стилізацію за обраним фахом в Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука. Висновки. Проведений аналіз дає змогу прослідкувати та глибше зрозуміти специфічні особливості існуючого досвіду просторових побудов у сфері образотворчого мистецтва. Висвітлено історичні причини на основі аналізу наукових джерел для реалізації програми мистецької концепції в навчальному процесі. В контексті творчих реалій часу де якісне навчання в опануванні творчого методу є визначальним.