Короткий опис(реферат):
Мета роботи - цілісний розгляд і аналіз специфіки церковно-релігійного життя вірменських громад
різних регіонів України в I пол. XX ст. Методологія дослідження включає використання методів компаративного аналізу і синтезу, а також контекстуальності та історичності. Наукова новизна дослідження полягає у
відтворенні загальної картини церковно-релігійного життя вірменських громад Україні з врахуванням специфіки історичного розвитку різних регіонів країни внаслідок перебування під владою різних держав. Висновки.
Церковно-релігійне життя вірменських громад на українських землях, на відміну від інших форм суспільного
життя, продовжувало зберігати специфічні риси, притаманні культурі вірменського народу. Решта форм діаспорних організацій (національні представництва, культурні центри) завжди була пов‘язана з церковними осередками вірмен, а там, де такі форми були відсутні, саме церква продовжувала виконувати функцію духовнокультурного етноконсолідуючого чинника в житті вірменських громад.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article. The aim of the work is the holistic coverage and analysis of the specifics of the
church-religious life of the Armenian communities of different regions of Ukraine in the 1-st half of the 20th century.
The research methodology includes the methods of comparative analysis and synthesis, as well as historicity and
contextuality. The scientific novelty of the research consists in reproducing the overall picture of the church-religious
life of the Armenian communities of Ukraine, taking into account the specifics of the historical development of various
regions of the country as a result of being under the authority of various states. Conclusions. The church-religious life
of the Armenian communities in the Ukrainian lands, unlike other forms of public life, continued to preserve the
specific features inherent in the culture of the Armenian people. All other forms of diaspora organizations (national
representations, cultural centers, etc.) were always associated with Armenian church centers, and where such forms
were absent, it was the church that continued to perform the function of a spiritual and cultural ethnic-consolidating
factor in the life of Armenian communities.
