РОЗВИТОК ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ ГУБЕРНСЬКИХ БІБЛІОТЕК В УКРАЇНІ У 1920-Х РР. У КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ПРОВІДНИХ ПУБЛІЧНИХ БІБЛІОТЕК ГУБЕРНСЬКИХ МІСТ

Abstract

З встановленням Радянської влади, після націоналізації та централізації бібліотечних фондів, у період 1919–1925 рр. (деякі губернії і відповідно – губернські бібліотеки існували в СРСР до 1929 р.) в Україні була створена мережа центральних губернських бібліотек. Виявлено, що більшість центральних губернських бібліотек успадкували фонди колишніх міських, громадських та губернських публічних бібліотек, певна частина яких виникла ще у XIX ст. Визначено, що центральна губернська бібліотека стає методичним центром для книгозбірень губернії (надалі – округи, області), осередком розвитку бібліотечної справи певного краю, духовної культури і культурного життя. У сер. 1920-х рр. губернські бібліотеки розглядалися як територіальні (регіональні, обласні) наукові бібліотеки, які виконували завдання із задоволення науково-освітніх запитів читачів, розвинення у них прагнення до самоосвіти та читання, до розвитку пізнавальних здібностей та краєзнавчих інтересів. З’ясовано, що в цей період стає складнішою структура зазначених книгозбірень як науково-методичних центрів, що в них посилилася роль довідково-бібліографічних та краєзнавчих відділів. Доведено, що центральні губернські бібліотеки у 1920-і рр. активно прагнули до взаємодії з іншими книгозбірнями та до координації діяльністю публічних бібліотек на регіональному рівні. Метою роботи є визначення соціально-культурних передумов виникнення та розвитку центральних губернських бібліотек як провідних публічних книгозбірень губернських міст на теренах України у 1920-х рр., виявлення основних особливостей та соціально-історичних чинників їхнього формування та діяльності, вивчення специфіки функціонування, місця і значення у розбудові мережі публічних бібліотек зазначеного періоду. Методологія дослідження полягає у застосуванні як загальнонаукових методів дослідження (опису, порівняння, аналогії, дедукції, індукції, аналізу та ін.), так й історичних (історико-порівняльного, історико-типологічного, хронологічного та ін.) методів.