Статті http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/43 2026-04-10T22:54:13Z 2026-04-10T22:54:13Z Мох-Марінковіч, Юлія Олександрівна http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/6123 2025-07-31T09:48:46Z 2025-01-01T00:00:00Z

Імерсійність сценічних практик: що робить їх занурюючими Мох-Марінковіч, Юлія Олександрівна Мета статті – виявити і охарактеризувати основні особливості імерсійних сценічних практик, серед яких: невизначеність сценічного простору, багатомірність наративу, інтерактивність, сенсорне залучення тощо. Методологія дослідження полягає у застосуванні низки методів і підходів. Загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення тощо) та спеціальних, зокрема інтегрованих із мистецтвознавства. Наприклад, феноменологічний підхід наголошує на індивідуальному досвіді зустрічі з мистецьким твором та дав змогу проаналізувати специфіку імерсійного мистецтва крізь призму сприйняття глядача. Наукова новизна полягає дослідження полягає у визначенні ключових факторів, які впливають на створення ефекту занурення у сценічних практиках. Висновки. Імерсійні сценічні практики відносять до експериментальної театральної форми. Вони розширюють традиційні уявлення про сценічне мистецтво, створюючи нові форми комунікації між актором, драматичною історією, простором і глядачем. До основних характеристик імерсійних сценічних практик відносять: зміни у взаємодії із аудиторією, коли глядач стає активним учасником дійства, максимально включаючись у нього; невизначеність простору, що дає змогу сценічній формі адаптуватися до різних місць і просторів, перетворювати нетрадиційні місця у драматичне середовище; багаторівневий наратив, коли історії позбавляються змісту, а події розгортаються нелінійно за різними сюжетами і в різних просторах, які глядач обирає самостійно; сенсорне залучення за допомогою активізації різних органів чуття викликає сильні емоції, даючи можливість глядачам безпосередньо проживати історію; змінюється роль митця, який готується грати у невизначених обставинах, що, у свою чергу, стимулює його творчий розвиток; інтерактивність – спілкування з акторами, залаштункові знайомства з творчим процесом тощо. The purpose of the article is to identify and characterise the main features of immersive stage practices, including: the uncertainty of the stage space, the multidimensionality of the narrative, interactivity, sensory involvement. The research methodology consists in applying a number of methods and approaches. General scientific (analysis, synthesis, generalisation) and special ones, in particular integrated from art history. For example, the phenomenological approach emphasises the individual experience of encountering a work of art and made it possible to analyse the specifics of immersive art through the prism of the viewer’s perception. The scientific novelty of the study lies in identifying key factors that influence the creation of the immersion effect in stage practices. Conclusions. Immersive stage practices are classified as an experimental theatrical form. They expand traditional ideas about stage art, creating new forms of communication between the actor, dramatic story, space and viewer. The main characteristics of immersive stage practices include: changes in interaction with the audience, when the viewer becomes an active participant in the action, maximally involving himself in it; the uncertainty of space, which allows the stage form to adapt to different places and spaces, transforming non-traditional places into a dramatic environment; a multi-level narrative, when stories are deprived of meaning, and events unfold nonlinearly according to different plots and in different spaces that the viewer chooses independently; sensory involvement through the activation of various senses evokes strong emotions, allowing the viewer to directly experience the story; the role of the artist, who is preparing to play in uncertain circumstances, changes, which, in turn, stimulates his creative development; interactivity – communication with actors, behind-the-scenes acquaintance with the creative process.

2025-01-01T00:00:00Z Іващенко, Ірина Віталіївна Стрельчук, Вікторія Олександрівна http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/6122 2025-07-31T09:06:51Z 2025-01-01T00:00:00Z

Концепція gesamtkunstwerk як основа творчості Ульріха Раше Іващенко, Ірина Віталіївна; Стрельчук, Вікторія Олександрівна Мета статті – окреслити особливості творчої діяльності німецького режисера Ульріха Раше крізь призму категорії gesamtkunstwerk та виявити специфіку її використання режисером у межах сучасної театральної естетики. Методологія дослідження. Застосовано метод термінологічного аналізу, метод типологічного аналізу, метод мистецтвознавчого та режисерського аналізу, а також метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна. Вперше в українському мистецтвознавстві розглянуто творчу діяльність сучасного німецького режисера Ульріха Раше; проаналізовано постановки «Розбійники» Ф. Шиллера (2016), «Войцек» Г. Бюхнера (2018), «Щоденник пам’яті» А. Крістоф (2018), «Цар Едіп» Софокла (2021), «Натан Мудрий» Г. Лессінга (2023) крізь призму категорії gesamtkunstwerk та виявлено особливості її трактування режисером. Висновки. Театральні постановки Ульріха Раше мають власну ідентичність, індивідуальну авторську інтонацію та неповторний творчий почерк. Підхід У. Раше до використання хорового мистецтва використовується для величі, пафосу, створення потужних образів та сенсорного перезавантаження. Так режисер дозволяє глядачеві почути тексти по новому, розгортаючи їх перед свідомістю глядача з найточнішою ритмізацією, надихаючи і активізуючи розумові процеси. Масштабну популярність режисеру принесли його постановки-ораторії з карколомною сценічною машинерією. Дослідження виявило, що в режисерській концепції Ульріха Раше ідеї Gesamtkunstwerk, що реалізуються в поєднанні елементів драми, специфічного наративу, сценографії, музики, техніки, пластики, освітлення, маніфесту, художніх образів та ін. в цілісний витвір мистецтва відповідають цінностям і переконанням режисера в контексті розуміння твору театрального мистецтва в першу чергу як інструмента можливих соціальних змін. У творчості Ульріха Раше, його візіях та концепціях простежується унікальна трансфігурація вагнерівської концепції цілісного твору мистецтва, забезпечення єдності театрального простору, одночасність сюжету, динаміка та рух. Тhe purpose of the article is to outline the features of the creative activity of the German director Ulrich Rasche through the prism of the category of gesamtkunstwerk and to identify the specifics of its use by the director within the framework of modern theatrical aesthetics. Research methodology. The method of terminological analysis, the method of typological analysis, the method of art historical and directorial analysis, as well as the method of theoretical generalisation were applied. Scientific novelty. For the first time in Ukrainian art history, the creative activity of the modern German director Ulrich Rasche is considered. The productions of “The Robbers” by F. Schiller (2016), “Wojciech” by G. Büchner (2018), “Diary of Memory” by A. Christoph (2018), “Oedipus Rex” by Sophocles (2021), “Nathan the Wise” by G. Lessing (2023) through the prism of the gesamtkunstwerk category and the features of its interpretation by the director were revealed. Conclusions. Ulrich Rasche’s theatrical productions have their own identity, individual authorial intonation and unique creative style. U. Rasche’s approach to the use of choral art is used for grandeur, pathos, the creation of powerful images and sensory reset. Thus, the director allows the viewer to hear the texts in a new way, unfolding them before the viewer’s consciousness with the most accurate rhythmisation, inspiring and activating mental processes. The director gained wide popularity with his oratorio productions with stunning stage machinery. The study revealed that in Ulrich Rasche’s directorial concept, the ideas of Gesamtkunstwerk, which are implemented in a combination of elements of drama, specific narrative, scenography, music, technology, plastic, lighting, manifesto, artistic images into a holistic work of art correspond to the values and beliefs of the director in the context of understanding a work of theatrical art primarily as an instrument of possible social change. In the work of Ulrich Rasche, his visions and concepts, a unique transfiguration of the Wagnerian concept of a holis

2025-01-01T00:00:00Z Грінберг, Ігор Григорович http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/6121 2025-07-31T09:02:30Z 2025-01-01T00:00:00Z

Синергія благодійності і творчості на прикладі діяльності театрів України в умовах воєнного стану (2022–2024 рр.) Грінберг, Ігор Григорович Метою статті є дослідити взаємодію творчості та благодійності в діяльності театрів в умовах воєнного стану, проаналізувати роль сценічного мистецтва в консолідації суспільства та вирішенні соціальних викликів в кризових умовах. Методологія дослідження базується на комплексному міждисциплінарному підході та включає такі методи: аналіз (дослідження змісту театральних постановок, благодійних акцій та проєктів), кейс-стаді (аналіз конкретних прикладів діяльності театрів, які поєднують творчість і доброчинність); порівняльний аналіз. Наукова новизна полягає у виявленні та аналізі форм поєднання благодійності та театрального мистецтва в умовах воєнного стану (2022–2024); дослідженні ролі театрів як соціокультурних агентів, що не лише зберігають та трансформують сценічне мистецтво в кризових умовах, а й активно долучаються до підтримки військового та цивільного населення; аналізі інноваційних підходів до організації театральної діяльності у воєнний період, зокрема зміни формату вистав, використання альтернативних сценічних просторів тощо. Висновки. Воєнний стан сприяв трансформації театрального мистецтва: з’явилися мобільні вистави у військових частинах, шпиталях, прихистках для переселенців, благодійні перформанси та інтерактивні мистецькі ініціативи. Театри активно залучалися до волонтерської діяльності, організовували збори коштів на підтримку військових, цивільного населення. Театральні колективи змінювали традиційний простір для вистав, переходили до альтернативних сценічних майданчиків, використовували онлайн платформи та інші засоби комунікації з аудиторією. Отже, театри в часи війни не лише зберігали свою мистецьку місію, а й стали потужним інструментом соціальної взаємодії, благодійності та підтримки національного духу, демонструючи свою здатність до адаптації та впливу на суспільні процеси. The purposes of the research are to analyse the interaction between creativity and charity in the Ukrainian theatres’ activities under the martial law, to highlight the role of performing arts in the consolidation of society and solving social challenges in crisis conditions. The research methodology is based on a complex interdisciplinary approach and includes the following methods: analysis (to research of the content of theatre productions, charity events and projects), case study (an analysis of specific examples of theatres that combine creativity and charity), and comparative analysis. The scientific novelty consists in identifying and analysing the forms of combining charity and theatrical art in Ukraine under the martial law (2022–2024); highlighting the roles of theatres as socio-cultural agents that preserve stage art in crisis conditions as well as participate in supporting the military and civilian population; the analysis of innovative approaches to the organisation of theatre activities during the war period, in particular, changes in the format of performances, the use of alternative stage spaces. Conclusions. The martial law contributed to the transformation of theatrical art: mobile performances appeared in military units, hospitals, shelters for displaced persons, charity performances and interactive artistic initiatives. Theatres were actively involved in volunteer activities, organised fundraising to support the military and the civilian population. Theatrical groups changed the traditional space for performances, moved to alternative stage venues, used online platforms and other means of communication with the audience. Thus, theatres today have preserved their artistic mission and become a key tool of social interaction, charity and support of the national spirit, demonstrating their ability to adapt and influence social processes.

2025-01-01T00:00:00Z Гордєєв, Сергій Іванович http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/6120 2025-07-31T08:46:14Z 2025-01-01T00:00:00Z

Особливості режисури Кшиштофа Варліковського крізь призму тенденцій сучасного європейського театру Гордєєв, Сергій Іванович Мета статті – виявити характерні риси режисерської творчості К. Варліковського в контексті особливостей розвитку сучасного європейського театру. Методологія дослідження. Застосовано аналітичний метод, історико-культурний метод, метод біографічної реконструкції та типологічний метод (для уточнення процесу формування та становлення режисури К. Варліковського), а також метод мистецтвознавчого, жанрово стильового та структурного аналізу, що посприяли концептуалізації режисури майстра. Наукова новизна. Досліджено особливості режисури К. Варліковського кінця ХХ ст. – перших десятиліть ХХІ ст.; розглянуто підходи режисера до постановок драматичних вистав, специфіку авторського бачення, формування візуального ряду вистав та взаємодії між глядачем і актором; проаналізовано режисуру К. Варліковського крізь призму «перформативного повороту». Висновки. Кшиштоф Варліковський не створив системи чи методу, які могли б легко застосовуватися іншими театральними практиками, але його спосіб роботи, зобов’язання та підхід як до актора, так і до глядача, є джерелом натхнення для інших театральних діячів. Вистави К. Варліковського - побудовані на грі асоціацій, запереченні процесу перегляду як комфортного процесу, але безумовно джерела нового досвіду, - не є завершеним, фіксованим та готовим культурним продуктом, а тимчасовими подіями, відкритими для змін, що є наслідком постійної роботи над постановкою та подіями в житті акторів і режисера. Понад двадцять років режисер виступає за глибоке оновлення мови європейського театру. Спираючись на посилання до кіно та оригінальне використання відео, винаходячи нові форми театру, що спрямовані на відновлення зв’язку між п’єсою і глядачем, він закликає останніх відкрити для себе те, що приховано під тлом буденного життя. На сучасному етапі К. Варліковський репрезентує свої театральні постановки на провідних фестивалях світу, від Європи до Америки, і здійснює постановки ліричних опер на сценах головних європейських оперних театрів. Постановки режисера як вільного художника – спроба відкрити поетичні прогалини, щоб показати інший бік медалі, в процесі самопізнання та складного антропологічного дослідження. The purpose of the article is to identify the characteristic features of K. Warlikowski’s directorial work in the context of the features of the development of modern European theatre. Research methodology. The analytical method, the historical-cultural method, the method of biographical reconstruction and the typological method (to clarify the process of formation and development of K. Warlikowski’s directing), as well as the method of art history, genre-style and structural analysis, which contributed to the conceptualisation of the master’s directing, were applied. Scientific novelty. The features of K. Warlikowski’s directing of the late 20th century – the first decades of the 21st century were studied. The director’s approaches to staging dramatic performances, the specifics of the author’s vision, the formation of the visual series of performances and the interaction between the viewer and the actor were considered. K. Warlikowski’s directing is analysed through the prism of the “performative turn”. Conclusions. Krzysztof Warlikowski did not create a system or method that could be easily applied by other theatre practitioners, but his way of working, commitment and approach to both the actor and the viewer are a source of inspiration for other theatre figures. K. Warlikowski’s performances – built on a game of associations, the denial of the viewing process as a comfortable process, but certainly a source of new experience – are not a completed, fixed and ready-made cultural product, but temporary events open to change, which is the result of constant work on the production and events in the lives of the actors and the director. For more than twenty years, the director has been advocating for a deep renewal of the language of European theatre. Drawing on references to cinema and the original use of video, inventing new forms of theatre aimed at restoring the connection between the play and the spectator, he calls on the latter to discover for themselves what is hidden under the background of everyday life. At the present stage, K. Warlikovsky represents his theatre productions at the leading festivals of the world, from Europe to America, and stages lyrical operas on the stages of the main European opera houses. The director’s productions as a free artist are an attempt to open poetic gaps to show the other side of the coin, in the process of self-knowledge and complex anthropological research.

2025-01-01T00:00:00Z