СТАНОВЛЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ПЕРІОДУ ДИРЕКТОРІЇ (1918–1920 рр.)

Abstract

Мета роботи. Дослідити концептуальну спрямованість, організаційно-функціональну структуру, форми і методи діяльності дипломатії Української Народної Республіки (УНР) періоду Директорії із пропаганди за кордоном культурних й мистецьких здобутків українського народу з метою формування позитивного іміджу української державності та її утвердження у тогочасній системі міжнародних відносин. Методологія. Методологічну основу дослідження становить комплексне застосування сукупності методів наукового пізнання: загальнонаукових (філософських) методів; спеціальних наукових методів; галузевих методів історичної науки, інструментарію інших соціогуманітарних наук. Зокрема, застосування історико-системного методу дозволило дослідити модель культурної дипломатії в єдності її організаційних та змістовних форм, та у статусі підсистеми зовнішньополітичного апарату української держави. Наукова новизна. У статті на основі архівно-документальних джерел здійснюється спроба провести узагальнююче дослідження системи культурно-інформаційної діяльності української дипломатії в інтересах утвердження нової суверенної держави у системі міжнародних відносин. Висновки. В період Директорії у межах дипломатичної й міжнародно-інформаційної діяльності склалася певні зародки культурної дипломатії України. Її тогочасна модель включала спеціалізовані підрозділи МЗС та інформаційно-пропагандистського відомства, профільні підрозділи дипломатичних представництв за кордоном. З’явилися перші загальнодержавні або відомчі нормативно-правові документи, що визначали спрямованість міжнародної інформаційно-культурної роботи, конкретні завдання діяльності державних установ у цій сфері. Влаштовувалися гастролі художніх колективів, докладалися зусилля до налагодження книговидавництва, виставкової діяльності, кінофотопропаганди. Навіть у скрутних фінансово-матеріальних умовах надавалася посильна інформаційно-культурна допомога українцям в діаспорі або на етнічних територіях, окупованих іноземними

державами. Був надбаний позитивний досвід залучення зарубіжних українців до поширення відомостей про культурно- цивілізаційні здобутки українського народу.