БАЛЕТ «ЛУСКУНЧИК» В РЕДАКЦІЇ В. ВАЙНОНЕНА: ГЕНЕЗИС ТА КОМПОЗИЦІЯ

Abstract

Мета статті – прослідкувати генезис та виявити особливості композиції редакції В. Вайнонена балету П. Чайковського «Лускунчик». Методологія. Аналіз наукової літератури та джерел, систематизація, застосування хронологічного принципу дозволили провести науково об’єктивне дослідження. Наукова новизна. Виявлено передумови створення, основи балетмейстерського методу, композиційні особливості редакції «Лускунчика» В. Вайнонена. Висновки. Стимулом для втілення редакції В. Вронським балету «Лускунчик» П. Чайковського-Л. Іванова стали соціокультурні (зміна політики державних органів по відношенню до класичного балету з категоричного заперечення до визнання його важливості у справі культурного будівництва) та мистецькі (поява у перші роки після Жовтневого перевороту 1917 р. ряду авангардних вистав на основі класичної спадщини, що не відповідали художній образності музики та ідеї балет) фактори. У виставі реалізована тенденція повернення до класичного танцю в редакціях у відповідності до сучасного розвитку танцювальної лексики, виконавської техніки артистів балету. Балетмейстер оновив партитуру, сценарне рішення, надав образам нового сенсу. Джерелом образності для В. Вайнонена стала музика П. Чайковського, яка зумовила поєднання в танці зовнішньої структурної впорядкованості та внутрішнього настрою, збереження строгих класичних форм. Головна риса поетичного узагальнення балетмейстера, реалізована у «Лускунчику», – достовірність подій і характерів, та попри реалістичність трактовки наближення до естетики дитячої вистави, врахування особливостей сприйняття дитячою глядацькою аудиторією.