СВІТЛО І ТЕМРЯВА ЯК ШИФРИ ТРАНСЦЕНДЕНТНОГО У ПРОЕКЦІЇ «БУТТЯ В КРАХУ» К. ЯСПЕРСА

Abstract

Метою роботи є здійснення культурологічного осмислення світла і темряви як шифрів трансцендентного крізь призму «Буття в краху» К. Ясперса. Методологія дослідження полягає у застосуванні аксіологічного, семіотичного, герменевтичного та феноменолого-релігієзнавчого методів. Методологічний інструментарій культурології дає змогу виявити метафоричні, міфо-поетичні потенції світла і темряви в антропологічному дискурсі православ’я у смисловій, трансцендентній паралелі з «Буттям в краху» К. Ясперса. Наукова новизна полягає у визначенні ролі світла і темряви як смисломоделюючих та формотворчих елементів сакрального поля аскези, які, апелюючи до ідейного полотна шифрів, окреслюють особистості варіативність сприйняття та реалізації трансцендентної дійсності. Інтерпретація символіки світла і темряви у співвіднесенні з екзистенціалом «буттям в краху» відкриває перспективу розширення та поглиблення аналітичних можливостей культурології у філософсько-антропологічному дискурсі. Висновки. Зіставлення смислової семантики світла і темряви з «буттям в краху» К. Ясперса дало змогу виокремити шляхи формування особливого типу трансцендуючої особистості. Дослідження смислових формант світла і темряви в онтології трансцендування крізь призму реалій аскетичного подвигу, дає змогу розкрити особливості формування не тільки аскетичної свідомості, а й християнської релігійної культури загалом.