Універсалізм композиторської особистості в музичному мистецтві ХХ - початку ХХІ століття

Abstract

У роботі досліджено специфіку професійної самореалізації та засади формування нових композиційних концептів в аспекті універсальної творчої діяльності композиторів ХХ-ХХ1 століть. Матеріал дослідження склали відомості щодо сукупної діяльності композиторів і твори Е. Вілла-Лобоса, К. Данькевича, О. Козаренка, С. Кусевицького, Сяо Юмейя, Тан Дуна П.Хіндеміта, Юна Ісанга, ін., які репрезентують універсалізм діяльності творчих особистостей, як це зафіксовано в «системі Леонардо да Вінчі» П. Валері. Універсалізм музиканта і митця ХХ ст., що традиційно включає симбіоз композитор-виконавець, кардинально відрізняється від особистісного самоствердження доби романтизму поєднанням художньо-творчої активності з теоретичною та організаційною діяльністю, у тому числі на державному рівні. Ключовими постатями в даному дослідженні постають П. Хіндеміт та С. Кусевицький, з яких перший продемонстрував єдність високого творчо-художнього внеску (композитор і виконавець світового рівня) та науково-теоретичних розробок (математичне обґрунтування теорії комбінаційних тонів в акустиці), а інший, будучи геніальним контрабасистом-віртуозом, диригентом і композитором, долучив до цих сфер творчості менеджментську діяльність епохального обсягу. Ці несподівані для академічного музичного кола поєднання родів діяльності забезпечили змістовні відкриття в їх творчості, де символіка значень позахудожнього змісту забезпечила їх новий, вищий культурно-мистецький рівень. Принципово новим стало також проникнення до європейського композиторського мислення засад мистецької системи Сходу, представлене відкриттям композиторів Юна Ісангом та Тан Дуном.