Культуротворчий потенціал релігійного туризму: становлення українського досвіду

Abstract

У дисертації відтворено культуротворчий потенціал релігійного туризму, сутність і специфіку якого розглянуто на тлі становлення українського досвіду в процесі здійснення туристичної діяльності, в контекст якої входить і така номенклатура спеціальності як «релігійний туризм». Систематизовано історіографію, джерелознавчу базу, методи та понятійно-категоріальний апарат дослідження і показано процес «прирощування» нового знання в динаміці опрацювання проблеми релігійного туризму. Спираючись на аналіз існуючих досліджень проблеми релігійного туризму, який здійснювався переважно у контексті історико-релігієзнавчих та туризмологічних напрацювань, у роботі представлений культурологічний підхід до розкриття сутності означеної проблеми, який спирається на такі засадничі принципи як міждисциплінарність, регіоніка, персоналізм, діалогізм як аспект широкої проблеми спілкування, постійне удосконалення понятійно- 18 категоріального апарату. Це здійснювалось за рахунок введення в широкий теоретичний ужиток таких понять та формально-логічних структур як «культуротворення», «культуротворець», «культурний простір», «культурна цінність – цінність культури» та ін. У роботі принципово важливою визначена проблема функцій як туристичної діяльності в цілому, так і релігійного туризму, зокрема. Серед функцій релігійного туризму наголошено на значенні наступних: історикокультурній, пізнавальній, виховній, релаксаційній та естетико-емоційній. Процес виявлення культуротворчого потенціалу релігійного туризму пов’язаний в дослідженні з аналізом проблеми паломництва та прощі по святих місцях, які інтерпретуються в якості сталої традиції українського народу. Наголошено на соціально-культурній та морально-психологічній сутності цих засобів духовного очищення та зазначено, що паломництво є приналежністю усіх релігійних конфесій. В аналіз специфіки релігійного туризму включено розгляд християнських (православних та католицьких), мусульманських, хасидських святинь і підкреслена пізнавально-виховна сутність святинь загально конфесійного значення. Пояснено причини та особливості сучасного паломництва до святих місць і показано, що релігійний паломницький туризм стимулює формування духовної культури особистості – культури спілкування, взаємодопомоги та взаємодії.