Вплив східнохристиянської культури на європейське музичне мистецтво XIX–XX століть

Муравська, Ольга Вікторівна

Вплив східнохристиянської культури на європейське музичне мистецтво XIX–XX століть

Муравська, Ольга Вікторівна

URI: http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/2236

Date: 2018

Abstract:

Дисертацію присвячено розкриттю культурно-історичної та релігійної специфіки європейського Сходу і Заходу в руслі становлення їх духовномистецьких ключових установок, орієнтованих на ідеї Преображення і Прогресу. Визначено сутність позначених регіональних християнських традицій, які, з одного боку, принципово різняться, тяжіючи, або до Прогресу і динамічного розуміння сутності історії та людського духовного шляху, або до Преображення і споглядальності, з іншого, – взаємно доповнюють один одного, будучи похідними від загального східнохристиянського «кореня» – «вселенського православ’я». В дисертації узагальнено типологію візантійської культури, її богослужбово-співацької традиції як предмета наукового дослідження, історичну хронологію поширення візантійського художнього досвіду, а також його роль в формуванні патріархально-ортодоксального типу культури. З’ясовано, що східнохристиянська традиція найбільш повно сконцентрувалася в культурі Візантії, яка історично визначена у вигляді витоку і принципу, що формує культурне будівництво середньовічної Європи, а також джерела її оновлення в Новій і Новітній історії. Сформульовано концепцію «патріархально-ортодоксальної культури» (на базі феномена «Домобудівництва») як ґенези європейської культурноісторичної традиції. Доведено, що ця культура базується на ідеях соборності, добротолюбія, синергії, націлених на духовне Преображення людського єства, здійснюваного в статиці соціальної стабільності, в строгій рівновазі горизонтально-лінійно організованої буттєвості і сталості духовної вертикалі ієрархії існуючого. Узагальнено духовно-музичні ознаки названого типу культури, що тяжіють до кантовості, модальності, монодії, а також до раннього культового багатоголосся як складових феномену «простого серйозного співу».

Description:

The thesis is devoted to the cultural, historical and religious specificity of European East and West in establishing their spiritual and artistic core units focused on the idea of transformation and progress. The essence of designated regional Christian traditions, which, on the one hand, fundamentally different, tends, or to Progress and dynamic understanding of the essence of history and the human spiritual path, or to Transfiguration and contemplation, on the other hand, mutually complement each other, being derivatives of the general Eastern Christian «root» – «universal Orthodoxy». The material of the study was not only the cultural, historical and spiritual heritage of Byzantium, and its relative religious and cultural tradition of early medieval Europe in relation to its various proportions, but also its musical specificity (generalizations from the history of the liturgical and singing tradition of Byzantium, Gaul, Ireland, Ancient Russia, Spain, etc.). The subject of direct analysis of steel works comparable to typological qualities of different arthistorical and national «model» orthodox patriarchal culture in its focus on the idea of spiritual «fellowship» and Transfiguration (G. Spontini, S. Degtyarev, J. Kozlovsky, M. Glinka, V. Rebikov, Charles Gounod, Jules Massenet, C. SaintSaens, N. Lysenko, S. Prokofiev, O. Messiaen et al.). The thesis summarizes the typology of Byzantine culture, its tradition of liturgical singers, as a subject of scientific research, historical chronology of the spread of Byzantine artistic experience and its role in shaping the orthodox patriarchal type of culture. It was found that the Eastern Christian tradition was most fully concentrated in the culture of Byzantium, which is historically defined as a leak and principle that forms the cultural construction of medieval Europe, as well as sources of renewal in the New and Newest history. Formulated the concept of «orthodox patriarchal culture» as the genesis of European cultural and historical traditions. It is proved that this culture is based on the idea of catholicity, Philokalia, synergies aimed at Transfiguration spiritual human being, implemented in static social stability, in strict equilibrium horizontal linear ness and sustainability organized spiritual hierarchy existing vertical. Overview of spiritual and musical attributes named type of culture that tend to chant, modalities monody and polyphony to early cult phenomenon as components of «simple singing seriously». It is established that the forms of the named type of culture are connected not only with the national-confessional, but also with the state-social specificity of the range of its distribution (imperial and non-imperial, Christian-republican). In the countries of the orthodox orientation (Ukraine, Russia, etc.), the typological qualities of the patriarchal-orthodox culture functioned at the level of national-state cultural-ideas, whereas in the non-Orthodox European region (Germany, France, Spain, Italy, Ireland, etc.) they were realized within the limits of cultural ideas of the era, representing the memory of the spiritual genesis of the named national cultures, rising to the period of the «Undivided Church». It was established that the diversity of national models of assimilation of Byzantine spiritual and state-historical experience reflected in the stylistic qualities of European culture not only in the Middle Ages, but also in subsequent eras. An overview of the history of medieval Byzantine revivals. Can reveal a significant role in them of the Eastern Christian component, presented either through early Christian European traditions and spiritual ascetic experience of Ireland, Gaul, Britain, or directly through Byzantium. The wills of the Byzantine cultural and historical tradition are also evident in the style of the art of rococo, which preserved, in chimerical-symbolist forms, memory not only of the high spiritual wills of French aristocracy and its salon culture (derived from Byzantine «theaterssalons»), but also about the rhetoric-figurative Byzantine tradition inherent to him, inherited by Gallicism. The idea concerning the specificity of the imperial Christian culture, which was the genesis for Empire – the imperial style of the first half of the XIX century, was substantiated. Another hypostasis of the patriarchal-orthodox tradition reflected the style of Biedermeier, focused on the embodiment of the ideas of «life permeated with religiosity» (A. Cantor), «great in the small», harmony of the universe and man, and also the appeal to the corresponding type of the hero – «small person», the type of which goes back to biblical and hagiographic sources. The role of Byzantine and Neo-Byzantine styles developed on the basis of the art of historicism and liturgical revival movements was found, covering practically all of Europe from the nineteenth and early twentieth centuries, including Ukraine, which represented the ideas of «Byzantine revival» in the activity of «school M. Boychuk» and his contemporary musicians. Spiritual and theological mission of music, fully realized in the cultural and historical practice of Byzantium, will retain its significance in the twentieth century, at the intersections of avant-garde and non-Westernism, as well as the postmodern period in its quest for spiritual and intonational means of fixing mysterial quality, «a new sacredness», «New simplicity», «Meditativity», «Poetics of silence».

Show full item record