Художньо-комунікативні параметри творчої діяльності композитора в музичній культурі України кінця XX – початку XXI століття

Abstract

В дисертації досліджене виявлення художньо-комунікативних важелів творчопрактичної діяльності композитора як суб’єкта сучасних ринкових застав музичного буття, специфіка яких усвідомлюється в компенсативному поєднанні вокальномелодійної музики актуального національного звучання із сукупністю ангажованого чи розважального дійства. Апробацією зазначеного підходу виступає наявний досвід організації музичних конкурсів, фестивалів та культурно-масових заходів, у тому числі з участю автора даної роботи. В дослідженні доводиться, що художньо-комунікативні параметри організаційної, економічно-доцільної в своїй основі діяльності музиканта-фахівця орієнтовані у популярній і масовій музичній культурі на ідеальні елементарнообразні стимули різного роду акцій-заходів. В ній відзначаються показники, що забезпечують існування останніх і визначають діяльність професійного композитора в них. Спеціально відзначається, що має місце орієнтація на організаційну ініціативу як ключову частину культурно-масової постановки заходу, аж до формування артистичної індивідуальності, що опиняється в центрі естетичного цілого виставивидовища. Суттєвим також є спирання в концепції авторських прав у маскультурній сфері на освітній статус учасників, хоча здійснюваний, у тому числі і для музикантів, в інших критеріях, ніж це представлено в академічних видах і жанрах творчої діяльності. Рушійним моментом організаційно-комунікативної діяльності музиканта-фахівця виступає спирання у музичному оформленні шоу-видовища-вистави на національно вивірені стереотипи художніх комунікацій, які для України нерозривно пов'язані з формами канта і думи-думки та релігійно-літургічною практикою виявлення національної самосвідомості. У якості узагальнюючого положення є висунення співацько-тонової активності художнього вираження в масово-культурних заходах, що дарує омузикаленість цілого, за яким стоїть елітарна культура високого пафосу, заперечуючи побутову «зниженість» звучання динамічно-шумової «прози». Дисертація пропонує активізацію культурологічних розробок у сфері мистецтвознавства в напрямку науково-теоретичного обслуговування організаційноконцепційних здобутків популярної та масової культури, для якої атрибутивною є художньо-музична складова, що забезпечує успіх відповідних соціальних комунікацій.