Національна балетна вистава в українській хореографічній культурі ХХ – початку ХХІ століть

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню національної балетної вистави як явища української хореографічної культури ХХ – початку ХХІ ст. Визначено сутність поняття «національна балетна вистава», її специфіку, особливості становлення та трансформації протягом ХХ-ХХІ ст., взаємодію її основних компонентів – музики, драми та хореографії. Національна балетна вистава у вузькому розумінні – вистава, створена на сюжет за мотивами української усної народної творчості, літератури або з життя українців; музична партитура, написана українськими композиторами, в результаті інтерпретації українських народних мелодій або власних із основою на кращих національних традиціях; пластичне вирішення танцювальних форм, здійснене на базі синтезу класичної хореографії та виражальних засобів українського танцю. У широкому розумінні – це вистава, яка завдяки узагальненню виражальних засобів виходить за межі окремої нації, підіймається на рівень загальнолюдських цінностей. Водночас у ній відображається український характер у структурі, художньому образі та балетмейстерських і виконавських інтерпретаціях. У сюжеті побутові подробиці, історичні події відходять на другий план, головними стають передача емоційного та психологічного стану героїв, їхні думки та почуття. Українська за духом і стилем мислення (хореографічного, музичного) національна балетна вистава вирішена виражальними засобами симфонічної музики та неокласичного танцю, що містить синтез академізму (класичний, народно-сценічний), у поєднанні з новітніми досягненнями сучасної хореографії та інших видів мистецтва.