Симфонії у творчості Франсуа-Жозефа Госсека: авторська версія жанру

Abstract

У дисертації досліджується симфонічна творчість Франсуа-Жозефа Госсека у аспекті осмислення ним інонаціональних моделей жанру симфонії та інновацій в образності, структурі, формі, композиції, які були результатом віддзеркалення неповторності французької культурно-музичної традиції. Через окреслення панівних положень музичної естетики середини доби західноєвропейського Просвітництва загалом і французького зокрема, простежується розвиток жанру симфонії у провідних національних музичних школах середини XVIII століття. Розгляд усіх періодів симфонічної спадщини одного з найяскравіших французьких представників – Ф.-Ж. Госсека – дає можливість дійти висновку, що він був засновником самостійної традиції, у якій досягнення передових симфонічних шкіл Європи (італійської, мангаймської та австрійської) він підкорював духовним, естетичним і мистецьким тенденціям національної культури. Це відбувалося шляхом формування індивідуальних комбінацій інтонаційно-образних тематичних комплексів та нетипової для європейської практики того часу моделі їхньої взаємодії. Важливим аспектом поставало композиторське бачення окремих частин або цілісних циклів як феноменів інструментальної музики із прихованою програмністю, а у окремих випадках – зашифрованою у тексті сюжетикою, що помітно впливало на композиційне, структурне та змістовне наповнення жанрового каркасу. Стрімкий розвиток соціально-політичного життя Франції породжував швидку реакцію усіх жанрів на зміни суспільної та духовної ситуації, що у підсумку вплинуло і на характер динаміки національного зразка симфонії. На відміну від решти фундаторів симфонічного циклу, які тяжіли до створення типової моделі з усталеною концепцією, Ф.-Ж. Госсек не полишає експериментів протягом життя, тому композиція його циклів нерідко визначається змістом.