Короткий опис(реферат):
Дисертація пов’язана з розглядом додекафонії А. Шенберга як феномена чистої музики в рамках загальної тенденції чистого мистецтва, що становить один з інваріантів культури першої половини ХХ ст. В роботі окреслюється динаміка розвитку ідеї чистої музики на фоні ідеї абсолютної музики як категорій естетики музики в широкому історичному контексті від раннього романтизму до авангарду першої чверті ХХ ст. На основі узагальнення естетичних категорій та понять в творчості А. Шенберга та В. Кандинського та ретельного аналізу типу творчого мислення обох митців на матеріалі листів, в дисертації формулюється загальне історико-культурне значення дискурсу Шенберг-Кандинській як інтерарт-феномену. На матеріалі аналізу сюїти для фортепіано ор. 25 та квінтету для духових інструментів ор. 26 в роботі пропонуються та аргументуються нови термині, що відповідають новим параметрам організації музичної мови додекафонії як проекту чистої музики.
Суть розробки, основні результати:
Schoenberg’ s dodekaphonie is considered in terms of pure musiс within the general trend of pure art, regarded as an invariant in the culture of the early - first half of the XX century. Specified is the subject-matter of the notions - pure music and pure art, with reference to the wide range of sources, original texts and artistic theories of the time. The idea of pure music is traced back to its roots in the early romanticism in connection with the idea of absolute music. Presented is the historical continuity of the idea of pure music at the background of absolute music up to the early XX century, covering a number of personalities and aesthetik theories. On the basis of the esthetic notions grown up in the creative activity of A. Schoenberg and W. Kandinsky, revealed is a conception of creative thinking of the both artists. The creative work-together by Schoenberg and Kandinsky is emphasized as an interart-phenomenon, contributing to the state of culture of the early - first half of the XX century. New terms are worked out to describe the peculiarities of the new language in the twelve tone compositions by Schoenberg in accordance with the principles of pure music and pure art. Conclusions are drawn with reference to the Piano Suite op. 25 and Quintett for wind instruments op. 26 by Schoenberg.
