Короткий опис(реферат):
Ідея дослідження полягає в тому, щоб позначити паралелі художнього розвитку музичного театру Китаю та Європи з опорою на архетипи трікстера у представленні жіночих позитивних персонажів і в випередженням китайським театром втілення романтичних колізій європейської опери в мистецтві Середньовіччя як «китайського Ренесансу» за М. Конрадом, - заради органіки виконавської концепції відповідних партій у вокалістів Китаю та Європи. «Романтична іронія» ХІХ століття заповіла особливого роду амбівалентність серйозного - смішного, у якій перевага першого створювало виняткові умови для переломлення архаїки трікстерського комплексу на користь ліричної надмірності вираження. Однак досвід Китаю виявив «передчуття романтизму» на рівні класики середньовічного мистецтва, що в європейських умовах стало реальним джерелом зазначеного напряму.
Суть розробки, основні результати:
The idea of research consists in designation of parallels of musical theatre’s development of China and Europe with a support on archetypes of trickster in representation of females’ positive characters and in advancing by Chinese Theatre of romantic collisions embodiment of European opera in the Art of Middle Ages as the "Chinese Renaissance" by M. Conrad for organics of performing conception of the appropriate parties of singers in China and Europe.
“Romantic irony” of the 19-th century legated a particular kind of ambivalence of the seriousness - comicality, in which predominance of the first created exceptional conditions for refraction of archaic trickster’s complex in favour of lyrical excessiveness of expression. However, China's experience found out "the presentiment of Romanticism" at the level of the classic of medieval art, which in the European conditions became a real source of the indicated direction.