Творчість Льва Венедиктова як стильовий феномен в контексті українського оперно-хорового мистецтва

Abstract

Дисертацію присвячено визначенню головних стильових настанов творчості Л. Венедиктова, зумовлених його індивідуальним художнім методом. У роботі розглянуто стильові особливості хорового виконавства, які мають характерні ознаки на кожному з історичних етапів свого розвитку та вплинули на формування стильового феномену Л. Венедиктова. Аналіз виконавського стилю хормейстера здійснено шляхом історичної ретроспективи розвитку хорової виконавської традиції. Наведено висловлювання Майстра, зафіксованіу процесі спілкування з ним, які стали джерелом розуміння методичних настанов Л. Венедиктова. Виконавський досвід оперного хормейстера є основою дидактично-комунікативної діяльності Л. Венедиктова, яка обумовлює розвиток професійних навичок, принципів художнього мислення, а також формування моральних засад творчої особистості. Поняття «творчої лабораторії» трактується тут у його широкому універсальному значенні поєднання виконавства та просвітництва як функціонально-діяльнісних факторів стилю митця-музиканта-просвітителя, оперного хормейстера, художника-інтерпретатора (Майстра). Визначений універсальний, організаційно-просвітницький стиль школи Л. Венедиктова характеризується позитивним впливом на розвиток професійного художнього та інтелектуального потенціалу піаніста-концертмейстера. Досвід набутий у процесі творчої комунікації з Л. Венедиктовим, - це школа осягнення універсальних законів музичного мистецтва, основою якої є «енциклопедія» музично-виконавських знань та умінь, які можуть бути використанимиу фортепіанному виконавстві.