Abstract:
The problem of further development of the national university structure in the context of the European integration processes of the Ukrainian educational system and its internal
transformation significantly foregrounds research studios, in which the subject of retrospective approaches has being developed various aspects of the topic, including the fate of representatives of professorial teaching corporations and studentship in the event of defeat of national liberation struggles the beginning of the 20th century and the establishment of the Soviet form of statehood in Ukraine. This process has been analyzed
on the example of the Kamianets-Podilskyi State Ukrainian University, which was founded on the eve of Hetman P. Skoropadskyi with the direct participation of representatives of government structures, local self-government and public institutions.
Description:
Проаналізовано завершальний етап функціонування Камʼянець-Подільського державного українського університету, коли восени 1920 р. професорсько-викладацька корпорація та студентство постало перед непростим для себе вибором, що був детермінований остаточним утвердження в краї більшовицької владної моделі. У цьому контексті зʼясовано причини, що спонукали багатьох представників академічної спільноти вдатися до еміграції, переважно до країн Центральної та Східної Європи, а також зроблено спробу дослідити долю тих репрезентантів науково-освітньої інституції, які залишилися в Україні, сподіваючись на продовження розбудови національної системи університетської освіти. Показано, що надії останніх, з огляду на загальну стратегію більшовицької партії щодо уніфікації усіх сфер суспільно-політичного життя, не виправдалися, а натомість окремі представники корпорації були включені до списку видатних діячів науки і культури, котрі безпосередньо відчули дію радянського репресивного механізму, повʼязаного із підготовкою та проведенням депортації наприкінці 1922 – на початку 1923 рр.
