ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКІ ЧИННИКИ ОПЕРНОГО СТИЛЮ: ІНТОНАЦІЙНО-МЕЛОДІЙНА ТИПОЛОГІЯ

Abstract

У дисертації розкривається значення оперного стилю як виконавської категорії, що обумовлюється вокальною інтонаційно-мелодійною творчістю, разом з цим обгрунтовуються необхідність та провідні риси прагматичного підходу в оперознавстві. Пропонується дефініція оперного стилю у контексті питань сучасної вокально-виконавської творчості визначаються найбільш дієві чинники оперного стилю. Виявляються жанрово-композиційні передумови формування стильових інтерпретативних властивостей оперного вокалу, розкриваються мисленнєві засади, психологічні передумови вокальної оперної творчості; висвітлюється явище вокально-виконавської авторизації оперного стилю. Типологічний підхід до вокального інтонаційно-мелодійного матеріалу оперних творів дозволяє доводити, що оперна мова є широким явищем, яке вміщує різні знакові форми, від пантомімічної через вчинкову до словесної та інтонаційно-музичної. Разом з цим, особистісний художній потенціал опери зосереджується в її музичній стороні, семантично розширюється на основі стилістичного збагачення інтонаційно-мелодійного матеріалу, з якого вибудовується оперний образ в його вокально-виконавській інтерпретації. Відзначається, що саме в сфері мистецтва формуються взірцеві образи почуттів, ті форми та способи переживання, які є необхідною частиною суспільної людської свідомості, набувають значення психологічних універсалій.