МИСТЕЦТВО РІЗЬБЛЕННЯ ПО ДЕРЕВУ В ГАЛИЧИНІ ЯК ФЕНОМЕН САКРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ (ХІХ - ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

Abstract

У дисертації проаналізована історія та художні особливості різьблення по дереву культових предметів богослужбового вжитку в інтер’єрах церков у Галичині. Першоджерелом праці є матеріали, зібрані автором безпосередньо у інтер’єрах галицьких церков. Цей польовий матеріал доповнено експонатами із фондів музеїв та приватних колекцій, із церковних та приватних архівів. На цій унікальній для культурології базі вперше в українському мистецтвознавстві простежено еволюційний процес розвитку мистецтва різьблення у системі історизму та неостилів, а також розглянуто взаємозв’язок орнаментально-композиційних систем традиційного народного мистецтва із історією та художніми особливостями мистецтва різьблення в Галичині та інші питання. Більшість аналізованого у дисертації матеріалу вводиться у науковий оборот вперше. У роботі на конкретному фактологічному матеріалі показано як упродовж ХІХ століття у мистецтві різьблення по дереву в Галичині панували тенденції наслідування культурно-історичних стилів. Це було пов’язано насамперед зі зменшенням впливу українського народного мистецтва на розвиток мистецтва різьблення у порівнянні із попереднім XVIII століттям. Однак в силу певних соціально-економічних, політичних, а також культурних змін в житті суспільства на території Австрійської імперії вплив українського народного мистецтва став знову відчутний на межі ХІХ-ХХ ст. У дисертації розглянуто типологізацію та класифікацію різьбленого декору, розв’язано проблему встановлення авторства та походження кола сакральних сюжетів різьблення регіону. Дослідження мистецтва культового різьблення як феномену сакральної культури України показало його видатну роль в утвердженні християнської духовності українців досліджуваного регіону.