МИСТЕЦЬКИЙ ДОРОБОК ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА У ВИМІРАХ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

Abstract

У дисертації виокремлюється та вивчається феномен мистецької особистості В. Івасюка, визначається його роль у процесі духовної інтеграції української культури. Виявлена дихотомія історичного та біографічно-персоналістського підходів до феномена стилю у сучасній культурології, визначені актуальні аспекти концепції діалогу щодо творчого феномена В. Івасюка. Розробляються культурологічні виміри теорії стилю в її загально-естетичному та спеціальному мистецтвознавчому призначенні, висвітлюється явище автопоезису у сфері масової комунікації та у контексті творчої біографії Івасюка. Відкривається значення явища ноематичного діалогізму у мистецькому доробку В. Івасюка: до типології змісту пісенної творчості, у зв’язку з ним визначаються провідні риси авторської мови В. Івасюка, ноематичні властивості його стильового мислення. Встановлюється відповідність екзистенціальних показників художньої свідомості В. Івасюка до архетипів національної свідомості. Відзначено, що типологія змісту пісенної творчості В. Івасюка дозволяє визначати інтонаційний тезаурус української музичної мови як загальносуспільного явища, тобто дозволяє відтворювати «інтонаційний словник» української музичної культури другої половини ХХ століття. Доведено, що саме звучання українського слова є для композитора стильовим топосом, котрий дозволяє власне авторське ставлення виражати за посередництвом відбору й музично-композиційного розташування словесного матеріалу. Особливою рисою стилю Івасюка, успадкованою від форми популярної, фольклорної у головних витоках пісні є рефренність тобто повторюваність, зумовлена спільними композиційними та образно-смисловими завданнями, покликана виділяти та закріплювати головні ідей й художні форми їх реалізації у пісенному творі.