ЗВУКОВІ ОБ’ЄКТИ У ТВОРЧОСТІ ТА ТЕОРЕТИЧНИХ РОБОТАХ П’ЄРА ШЕФФЕРА

Abstract

Мета статті – вивчити специфіку звукового об‘єкту як центрального елементу творчості та теоретичної концепції П. Шеффера. Методологічною основою роботи є структурно-функціональний підхід, що допомагає виокремити елементи звукової матерії і простежити особливості їхнього розгортання і взаємного розташування. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві систематизовано положення теорії П. Шеффера про звукові об‘єкти, висвітлено специфіку функціонування електронних комплексів у «Залізничному етюді», який є одним з репрезентативних творів конкретної музики. Висновки. Аналіз «Залізничного етюду» П. Шеффера, здійснений в опорі на запропонований композитором термінологічний апарат, продемонстрував наявність двох груп звукових об‘єктів, об‘єднаних спільним джерелом: для першої групи таким джерелом є паровозний гудок, а для другої – рух поїзда. За спектральними характеристиками зазначені об‘єкти диференційовано на шуми і звукові смуги, сконцентровані в певній області частотного діапазону. Виявлено, що звуковий об‘єкт, специфіка якого визначається сукупністю фізичних характеристик акустичного сигналу, у певному музичному контексті може набувати властивостей тематичного або структурного елементу композиції. Звуковий об‘єкт розглянуто в аспектах висоти, тривалості та інтенсивності, зазначено їх знаходження поза межами загальноприйнятих дискретних шкал. Виявлено, що розкриття творчого потенціалу звукового об‘єкту нерозривно пов‘язане зі специфічними умовами сприйняття конкретної музики (акусматична ситуація і редуковане слухання).