Проблематика клішованості в контексті творчості хореографа-постановника сучасного танцю

Abstract

Мета статті – виявити специфіку застосування клішованих виражальних засобів у процесі створення постановки сучасної хореографії та визначити шляхи позбавлення від кліше в контексті філософсько- світоглядних типів хореографічного буття. Методологія дослідження. З метою виявлення особливостей використання клішованих засобів виразності в постановках сучасного танцю застосовано типологічний метод, метод структурно-семантичного та текстуального аналізу. Наукова новизна. Досліджено проблематику застосування клішованих виражальних засобів хореографами-постановниками сучасного танцю; на матеріалі постановок сучасної хореографії розглянуто особливості використання клішованих форм візуальної виразності; на основі аналізу теоретичних праць провідних хореографів ХХІ ст. виявлено підходи до уникнення використання кліше в процесі постановки сучасного танцю. Висновки. Окремі лексичні елементи сучасного танцю, композиційні особливості та візуальні засоби виразності хореографічних постановок за власною семантикою є клішованими, оскільки, як наслідок частого використання хореографами-постановниками (зазвичай через позиціювання як необхідні елементи тексту хореографічної постановки, що забезпечують найлегший і точний шлях передачі закодованої інформації), втратили образність, а їх сенсово-змістовне наповнення поступово знизилося. У постановках сучасного танцю кліше є своєрідним знаком хореографічного тексту, що має власний понятійний зміст та структурно організовану форму, забезпечуючи певне значення вміщеного в дане кліше поняття. Це значення може осмислюватися як елемент семантичної системи, внутрішня структура якого пов’язана з його відношенням з іншими елементами даної структури та відображати існуючу поза окремого знаку систему зв’язків та відношень предметів та явищ дійсності у вигляді перетвореної форми цього об’єктивного змісту і багато в чому залежить від спроектованого на знаковий образ, створений хореографом-постановником, соціального досвіду глядача. Значення хореографічного кліше розглядається як результат процесу означення, коли в свідомості глядача виникає «психічний образ», наявність якого проявляється через візуальний сигніфікат і закріплюється в знаках танцювального тексту. Зміни змісту кліше як знаку (його значення) створюють відмінності індивідуального та соціального характеру, що відображають уявлення хореографа-постановника про навколишню дійсність. Хореограф-постановник сучасного танцю осмислює та переосмислює життя, відповідно до власних філософсько-світоглядних принципів, розкриваючи життєві концепції, більш наближені до парадокса і віддалені від усталеної логіки. Розглядаючи життя як силу, хореограф постійно прагне до пробудження, щоб звільнитися від дисциплінарних індивідуалізацій.