Гітарне мистецтво Миколаївщини в культурному просторі України кінця XX – початку XXI століття

Abstract

Дисертацію присвячено гітарному мистецтву Миколаївщини як складовій сучасного культурно-мистецького простору України. Наукове завдання дисертації полягає в розкритті специфіки миколаївської гітарної школи в контексті розвитку сучасного українського та європейського гітарного мистецтва. Аналіз наукової літератури дозволив визначити ступінь дослідження розвитку сучасного гітарного мистецтва (О. Дроздова, Т. Іванніков, А. Коваленко, О. Хорошавіна), історіографії гітарного виконавства (В. Ганєєв, О. Кригін, В. Сидоренко, В. Ткаченко, Е. Шарнассе), трансформаційних процесів у сфері гітарного мистецтва Миколаївщини (В. Сологуб). Попри різні аспекти вивчення гітарного мистецтва Миколаївщини, окреме комплексне наукове дослідження відсутнє, що й засвідчує актуальність дисертаційної роботи. Методологічною основою дисертації стали дослідження з культурно-проєктної діяльності, які підкреслили вагомість фестивального руху останніх напрацювань в галузі гітарного мистецтва, зокрема навчання грі на гітарі. У дисертації сформульовано базові поняття, що дозволяють розкрити специфіку гітарного мистецтва Миколаївщини. Класична гітара є інструментом з виконавським ренесансно-бароковим, класико-романтичним і сучасним репертуаром, спеціальними виконавськими способами та прийомами гри, що ґрунтуються на традиціях західноєвропейської музики. 2 Гітарна виконавська школа характеризується системною взаємодією «вчитель – учень» з набуттям компетенцій: професійного мислення і навичок, розшифрування авторського тексту, його відтворення відповідно установлених виконавських наративів. Академізація гітарного виконавства визначена процесом впровадження в український культурно-освітній простір нових стандартів підготовки фахівців відповідного профілю. Для ефективності інтеграційного поступу до засвоєння традицій класичної гітари було розроблено інноваційну освітньо-професійну програму «Інструментальне мистецтво. Гітара». Гітарне мистецтво Миколаївщини розглядається як цілісне явище, в якому органічно взаємодіють різні компоненти: композиторська творчість – виконавство – інструментарій – викладання гри на гітарі – музикознавча рефлексія – концертно-фестивальна проєктна діяльність. Вперше визначено специфіку миколаївської гітарної школи XXI ст. з актуалізацією західноєвропейської манери музикування на класичній гітарі та ініціацією нового для України формату виконавських колективів – гітарного оркестру та гітарного ансамблю. Для реалізації поставлених цілей провідні миколаївські гітаристи-викладачі плідно співпрацюють із зарубіжними фахівцями у сфері гітарного мистецтва. Взаємодія професіоналів-виконавців, майстрів з виготовлення й удосконалення інструментів, викладачів, композиторів, організаторів мистецьких проєктів продуктивно впливає на оригінальність виконавсько-творчого контенту як у регіоні, так і країні загалом. Відзначено, що існування гітарних оркестрів і ансамблів з розвиненою виконавською класико-романтичною та сучасною музичною програмою є вельми нетиповим явищем для Миколаївщини і України. Миколаївський ансамбль «Classic Guitar», демонструючи високий рівень виконавської майстерності, стає провісником тенденцій, що реалізуються у культурно мистецькому українському просторі. Прогресивні починання орієнтовані на активне академічне гітарне вітчизняне виконавство. Транспонування 3 західноєвропейських традицій гри на класичній гітарі спричинило використання інструментів новітніх конструкцій дабл-топ – з подвійною декою, що впроваджуються європейськими гітаристами. Так, практичного застосування здобули гітари відомих європейських майстрів Маттіаса Даммана та Гернота Вагнера. Сучасні гітарні майстри додали класичній гітарі сонорних якостей, які наблизили її до фортепіанного звучання, зробивши звук більш гучним, фонічно приємним без зовнішньо кардинальних конструктивних змін інструмента. Особливого значення набувають звуковидобування й використання прийомів гри на гітарі з поступовим переходом від уніфікованих принципів народно-інструментального виконавства на різних струнно-щипкових інструментах (гітарі, домрі, балалайці) до індивідуалізації суто гітарних (лютневих) прийомів гри, які домінують в останні десятиліття в миколаївській гітарній школі. Це стосується пальцевого, а не плекторного звуковидобування. У гітарному оркестрі наявні однотипні виключно поліфонічні інструменти, в яких використовуються нейлонові або карбонові струни, що сприяє формуванню принципово іншого фонізму, ніж в народно інструментальних оркестрах або ансамблях, до складу яких входить гітара. У миколаївській гітарній школі відбувається переорієнтація на звукообразні настанови відповідно до традицій європейських гітарних шкіл. Проаналізовано гітарні твори миколаївських композиторів: В. Задоянова, В. Коршунова, Л. Пантелеймонова, О. Федотка. Обґрунтовано їх оригінальність і доцільність у навчально-виховному процесі з метою набуття компетенцій професійними виконавцями та майбутніми викладачами. Миколаївськими композиторами написано твори для гітари соло, гітарних ансамблів, оркестрів тощо. Леонід Пантелеймонов є автором численних гітарних композицій для різного виконавського складу з класичними виконавськими прийомами гри. Його твори насичені латиноамериканською ритмікою, що алюзійно відтворює неповторність джазового імпресіонізму. Композиторська творчість митця вдало доповнює 4 гітарний репертуар професіоналів, формуючи міцні професійні навички західноєвропейської гри. Самобутньо представлена творчість миколаївського композитора, члена Національної спілки композиторів України, засновника клубу композиторів «Ad Libitum», ідейного автора й учасника фестивалю «Вечір прем’єр», викладача Владислава Коршунова. Митець здійснює авторські переклади для гітари своїх творів, які були написані для виконання на інших інструментах, зокрема «Осінь» з музики до п’єси А. Менчела «Дівич-вечір» для ансамблю «Classic Guitar». Специфікою творчого методу В. Коршунова є звернення до яскравої програмності з виразною мелодикою, що сприяє розкриттю музичних образів і допомагає формувати професійні компетенції виконавців. Миколаївський композитор і викладач Олександр Федотко видав збірку творів для гітари соло «Jazz in style», до якої увійшли джазові стандарти різних композиторів і авторські опуси. Митець знайомить виконавців із джазовими стилями – блюз, бугі-вугі, соул тощо. У власних композиціях автор відтворює блюзову стилістику на рівні організації музичної тканини через використання блюзового ладу, ритміки (синкопування, застосування принципу свінгу), типової гармонії, елементів імпровізаційності (виписаної у тексті) і вербальних пояснень. О. Федотко спрямовує виконавця до правильного художньо-образного відтворення тексту («in feeling blues», «slow blues», «with feeling»). В сучасних гітарних творах також може використовуватись широкий спектр прийомів гри, в тому числі: теппінг, флажолети, специфічне гітарне легато (гра лише лівою рукою), расґеадо, гольпе, глісандо, піцикато Бартока, тремоло. Спеціально для миколаївських гітарних колективів було написано ряд творів київським композитором Валерій Антонюком: «Festive Dance» для ансамблю «Classic Guitar» і «Адажіо» для гітари соло та камерного оркестру, присвячений першим виконавцям – Вікторії Жадько та камерному оркестру «Ars – Nova». Репертуарний контент миколаївського гітарного виконавства 5 включає композиції українських та зарубіжних авторів від бароко до авангарду. Вперше визначено специфіку гітарного виконавства Миколаївського регіону та окреслено основні етапи його розвитку з огляду на трансформаційні процеси, що відбуваються в сучасній культурі, мистецтві та освіті. Питання змін гітарного мистецтва детерміновано новими соціокультурними і освітніми умовами останніх десятиліть. В обґрунтуванні сучасних культурно-мистецьких та освітніх принципів за основу взято теорії соціокультурного проєктування, пріоритетними для яких є підготовка фахівців за інноваційною освітньо-професійною програмою «Інструментальне мистецтво. Гітара» (на прикладі класів гітари освітніх мистецьких закладів Миколаївщини, включаючи інклюзивне навчання) з обов’язковою активізацією комп’ютерних технологій. Відзначено безпосередній вплив Вікторії Сологуб і авторки дисертації у зміні мистецьких засадничих принципів не лише миколаївського гітарного виконавства, а й інших українських гітарних шкіл. Студенти класу В. Сологуб – В. Олійник, Г. Кіндзерський, А. Царикова, О. Корольков гідно презентують гітарне виконавство регіону в українському і європейському культурному просторі, отримуючи винагороди солістів, учасників гітарних дуетів, квартетів тощо. Представниками миколаївської гітарної школи, окрім вищезгаданих виконавців, також є С. Деркач, І. Полянський, О. Саморєзов та ін., які здійснюють як виконавську, так і викладацьку діяльність. Вказані факти сприяють поступовій інтеграції регіональної виконавської школи до західноєвропейського культурного простору. Шляхи інтегрування гітарного виконавства Миколаївщини до європейського простору відбуваються у різний спосіб. Відзначено зміни мистецьких наративів у сфері гітарного виконавства Миколаївщини у взаємопов’язаних складових – освітньо-навчальній сфері, концертно фестивальній галузі та композиторській творчості. У фестивально- 6 конкурсному русі застосована методологія соціокультультурної організації, апробована на європейських культурно-мистецьких проєктах. У Миколаєві засновано ряд мистецьких заходів, що засвідчують появу нового вектору розвитку гітарного виконавства, орієнтованого на західноєвропейські традиції: Міжнародний фестиваль гітарного мистецтва «Vivat Guitarа!», Всеукраїнський освітньо-мистецький проєкт «Guitar Corporation», організований В. Сологуб та авторкою дисертації. В них брали участь колективи й солісти з різних регіонів України та всесвітньовідомі зарубіжні виконавці. Деякі твори, які було виконано у фестивальних програмах «Vivat Guitara!», в Україні презентувалися вперше, зокрема гітарний концерт Фердинандо Каруллі e-moll «Petit Concerto de Société» op. 140 та концерт для гітари з оркестром e-moll op. 56 Франческо Моліно. У межах миколаївських фестивалів та конкурсів проходить багато майстер-класів гри на класичній гітарі, які проводяться зарубіжними та вітчизняними фахівцями. Українські виконавці представляють різні регіони: О. Бойко (Чернігів), Б. Бєльський (Київ), В. Доценко (Харків), В. Жадько (Київ), В. Паламарчук (Дрогобич), С. Радзецький та Ю. Радзецький (Дніпро). Запрошуються провідні гітаристи з різних країн світу, серед яких: У. Дойчинович (Сербія), Г. Гійєн (Венесуела), Д. Павлович (Угорщина), Г. В. Кауфманн (Німеччина), І. Шошин (Білорусь), Ф. Оптолович (Польща) Г. Іноземцева, Є. Фінкельштейн (Росія), котрі діляться досвідом на майстер класах. Мистецько-проєктна діяльність Миколаєва відзначена й іншими сучасними творчо-освітніми подіями, метою яких є зростання інтересу до виконавства на класичній гітарі. Масштабним гітарним флешмобом з 245 гітаристів в єдиному оркестрі керував професор Бременської вищої школи мистецтв Ганс Вільгельм Кауфманн. З 2020 року фестивальний та конкурсний рух зазнав помітних трансформацій, зумовлених часом. Онлайн змагання і виступи учасників організовуються зарубіжними та українськими інституціями. Сучасні гітарні фестивалі функціонують за законами 7 художньо-комунікаційного видовища й характеризуються масштабністю та соціальною спрямованістю. Гітарне мистецтво Миколаївщини наразі демонструє самобутність усіх компонентів музичної системи, що супроводжується оновленням навчальних програм підготовки виконавців, що суголосна провідним тенденціям, наявним у західноєвропейському просторі, створенням оригінального гітарного репертуару, організації потужних культурно-мистецьких проєктів.